Як і сім мільярдів земляків по кулі, чекаємо на депешу з бункера: «Повісився». Щось із зв'язком, депеша затримується
Належимо до тієї дещиці притомних землян, яка усвідомлює можливу рефлекторну реакцію щура на безвихідь – варіантів у загнаного до глухого кута аутсайдера обмаль. Взагалі – варіант чи не єдиний. Хоч ще й не час для висновків.
Диявольський вогонь із сліпаків щура лякає тлустих бюргерів, сербських слов'ян-одноплемінників і навіть безстрашних техаських ковбоїв. Однаково лише насельцям Еритреї, Північної Кореї, Сирії та Білорусі. Ці – вже не земляки. У цих одне на думці – як благополучно дістатися раю, присипаного радіоактивною золою.
Спливаюча кров'ю Україна благає закрити небо. Сьогодні вночі авіабомба рознесла центр моєї рідної Бітицької громади під Сумами.
Європа грається у підтримку демократичних цінностей, бубонить: «нині симпатії 85% французів — на боці України. Про це на зустрічі з представниками української громади повідомила міністр у справах громадянства при Міністерстві внутрішніх справ Франції Марлен Шьяппа». Ну-ну.
«В это трудное для Вас и для всей нашей страны время обращаемся к Вам, выпускнику нашего Университета, со словами искренней поддержки. Мы понимаем, какое непростое и судьбоносное решение Вы должны были принять, и всецело одобряем его, осознавая, что другого выбора у Вас уже не оставалось», — з цього вилизування щурячої дупи починається відкрите колективне послання до президента рф 636 (шестиста тридцяти шести!!!) співробітників-нелюдей Санкт-Петербурзького державного університету. Текст звернення професури з обслугою та поіменні підписи покидьків тут.
Реєстр для обов'язкової і нещадної утилізації.
P.S. Миле, неповторне наше жіноцтво. Перепрошуємо, але відсвяткуємо трохи пізніше, гаразд?
«Убий руського!!!» ©