Цифровий Чонгар: як Україна знову здає тил — тепер інформаційний.
У своєму попередньому розслідуванні «ІПСО НАВИВОРІТ» я не просто написав публіцистичний текст. Я виконав роботу цілого аналітичного відділу спецслужб і на власному прикладі, з хірургічною точністю, препарував архітектуру російської інформаційної та когнітивної війни всередині України. Я показав, як транснаціональна мережа сайтів-вимагачів щодня фізично та репутаційно знищує українських патріотів, волонтерів і незалежний бізнес.
Ось ця стаття.
Щоб ні в кого не було короткої пам’яті, я нагадаю, що саме мені вдалося встановити й задокументувати. Я поклав на стіл залізобетонні докази того, що ціла екосистема псевдомедіа — «Антикор», «Hab Media», «Скелет», «Морковка» та десятки їхніх дзеркал-клонів — це не просто жовта преса.
Я виявив їхній прямий технічний та ідеологічний зв’язок із промосковськими силами всередині країни.
Технічний слід: я витягнув їхні російські IP-адреси (хостинг Variti, 185.203.72.75). Я отримав офіційну відповідь від Cloudflare, яка підтверджує, що реальний сервер (Origin Host RU-JSCIOT) знаходиться в росії. Я зафіксував використання поштових скриньок на російських доменах (fznv@yandex.ru, sokratiusir@list.ru) для адміністрування та надсилання прайсів за шантаж.
Агентурний слід: я показав, як цю мережу обслуговують огризки забороненої ОПЗЖ. Як матеріали розганяє Ігор Лейбман — давній посіпака Вадима Рабіновича та Євгена Червоненка, проти якого лежать справи за виправдання російської агресії. Як їхні інтереси представляють адвокати диявола штибу обслуги Іллі Киви.
І головне — я розкрив, як цей відвертий ФСБшний бруд легалізується в Україні через так званих «громадських діячів», різні помийні сайти та їхні псевдореспектабельні платформи типу «Спільно».
Увесь цей масив даних, де кожна літера підкріплена IP-логами, рекламними склейками та криптотранзакціями вимагачів, мій адвокат офіційно передав до Департаменту кіберполіції та Головного управління Служби безпеки України. Заява №758-5-1 чітко артикулювала статті Кримінального кодексу: 111 (державна зрада), 114-1 (перешкоджання діяльності ЗСУ), 189 (вимагання) та 255 (створення злочинної організації).
Здавалося б, під час екзистенційної війни, маючи на руках готову схему ворожої інфраструктури в столиці, державний апарат безпеки мав би миттєво відреагувати. Спецназ мав би вибивати двері, сервери — вилучатися, а криптогаманці тіньових бухгалтерів — блокуватися.
Але замість захисту державних інтересів я отримав відписку.
Давайте усвідомимо масштаб цього абсурду й цієї зради. Офіцери Служби безпеки України, які отримують зарплату з податків тих самих волонтерів і підприємців, яких щодня знищує російська ІПСО, дивляться на задокументований факт: публікації, які маркують українців «агентами Кремля» та зривають міжнародні контракти, фізично генеруються й зберігаються на жорстких дисках у російській федерації. Вони бачать російський поштовий трафік. Вони бачать прайси у 3500 USDT за інформаційний рекет. Вони бачать прізвища людей з орбіти Медведчука, які цим керують.
І вони... сліпнуть.
Для них це «недостатні дані». Що для вас, панове полковники, є «достатніми даними»? Нотаріально завірений договір про співпрацю між порталом «Антикор» та 5-ю службою ФСБ рф, підписаний особисто Бортніковим? Чи відеозапис, де Кулик і Лейбман отримують рублі в касі на Луб’янці?
Ця відписка — не просто лінь.
Це не просто небажання слідчих псувати собі статистику складними багатоепізодними справами без прямої команди згори. Це свідоме потурання ворогу. Їм простіше шукати дрібних інтернет-шахраїв на OLX або ламати двері айтішникам, ніж розплутувати транснаціональну мережу, яка роками обслуговує інтереси спецслужб рф.
Читаючи цей ганебний аркуш від СБУ, я відчув холодне дежавю.
Коли суспільство запитує, як так сталося, що у лютому-березні 2022 року російським окупантам вдалося так стрімко, практично парадним маршем, захопити величезні території Херсонської та Запорізької областей — я тепер маю точну, вичерпну відповідь. Я тримаю цю відповідь у руках — у цих відписках-папірцях.
Секрет швидкої окупації Півдня полягав не лише у тотальній військовій перевазі ворога. Секрет полягав у тому, що система національної безпеки була наскрізь уражена тією самою гнилою хворобою, яку я бачу сьогодні у своєму кейсі. Це хвороба продажності, кругової поруки, кумівства та свідомого ігнорування реальної загрози.
Коли держава роками сліпне й не помічає відвертих колаборантів на найвищих посадах у регіонах; коли спецслужби ігнорують підготовку сплячих агентурних мереж і здачу стратегічних об’єктів — тоді мости через Чонгар дивовижним чином не вибухають. Тоді розміновані перешийки стають асфальтованою трасою для російських танків, які безперешкодно заходять у Херсон, Енергодар і Мелітополь, прирікаючи сотні тисяч українців на тортури, зґвалтування та смерть у підвалах катівень.
Сьогодні відбувається абсолютно те саме, але у цифровому, інформаційному та репутаційному вимірі.
Кабінетні чиновники СБУ та Кіберполіції свідомо відвертають очі від того факту, що ворог уже давно перетнув наші цифрові кордони й облаштував тут свої бази. Російські ІПСО-мережі («Антикор», «Скелет», «Морковка» та купа інших) вільно розгулюють українським тилом. Замість того, щоб підривати інформаційні мости ворога, безжально блокувати їхні сервери, перерізати криптопотоки та заарештовувати місцеву медійну обслугу — правоохоронці шлють мені відписки: «Не вбачаємо підстав».
Тому мене більше не дивує трагедія Півдня 2022 року. Бо ті самі інституційні механізми, ті самі звички заплющувати очі, які здали Херсонщину фізично, прямо зараз здають Україну інформаційно. Коли немає реального захисту державних інтересів, коли правоохоронна система перетворюється на касту статистів, які працюють лише там, де їм безпечно, комфортно або фінансово вигідно — капітуляція зсередини стає лише питанням часу.
Я ставлю пряме, логічне питання нашому керівництву силового блоку та конкретним виконавцям, які штампують ці ганебні відписки. Коли ви дивитеся на технічні докази роботи російських серверів, які щодня шантажують українців і формують вигідні Москві наративи, і при цьому холоднокровно пишете: «Не вбачаємо складу злочину», — то хто ви такі? Зніміть маски, бо в цій історії є лише три варіанти вашої природи, як це й випливає з логіки вашої бездіяльності. І кожен із них — вирок вам і загроза українській державності.
Це діагноз тотальної інституційної імпотенції. Ви просто досиджуєте до пенсії у теплих київських кабінетах, ховаючись за папірцями від реальної війни. Для вас кіберпростір — щось незрозуміле, а розплутувати транснаціональні мережі та криптотранзакції — занадто складно й ліньки. Вам простіше закрити очі на те, що ворог уже глибоко окопався в українському тилу, аби не перепрацьовувати й не псувати статистику розкриття складними справами. Але ваша бездіяльність робить вас ідеальними, безкоштовними співучасниками російських спецслужб, які вашими ж руками паралізують захист країни.
Ні для кого не секрет, що ці транснаціональні інформаційні помийки на кшталт «Антикору» та «Hab Media» критично вигідні багатьом мешканцям високих кабінетів. Корумповані силовики, прокурори та чиновники роками самі є постійними VIP-клієнтами цих ресурсів. Ви замовляєте там чорний піар для знищення своїх політичних чи бізнесових конкурентів. Ви платите цим самим смітникам тисячі доларів за «SEO-відбілювання» власних вкрадених мільйонів та зняття компромату, перетворюючи себе в Google на «прагматичних лідерів» та «чесних офіцерів».
Можливо, ви саботуєте внесення справи до ЄРДР, бо боїтеся, що коли спецназ виб’є двері адміністраторам цієї мережі, в їхніх чорних блокнотах, на серверах чи в історіях криптопереказів спливуть ваші власні прізвища та транзакції? Можливо, ви самі маєте «золотий абонемент» на недоторканність у цій мережі й отримуєте свою щомісячну долю (cashback) від інформаційного рекету? Якщо правоохоронна система «кришує» ФСБшну мережу шантажу за частку в бізнесі — це не просто корупція. Це мародерство на крові під час війни.
Якщо справа не у вашій тупості й не в брудних грошах, тоді це державна зрада у чистому, дистильованому вигляді. Якщо діючий офіцер спецслужби з найвищим допуском до держтаємниці бачить, як організоване злочинне угруповання працює через російські сервери провайдера Variti, використовує російські поштові скриньки екосистеми Mail.ru/Yandex і відкрито обслуговується політтехнологами Медведчука та Януковича, але при цьому свідомо блокує розслідування — у мене висновок очевидний. Це означає, що цей офіцер або сам має російський паспорт у сейфі, або чітко й свідомо виконує прямий наказ своїх кураторів з Луб’янки: гарантувати імунітет і не чіпати ворожу агентурну інфраструктуру в Києві.
Що з цього є правдою у вашому конкретному випадку — хронічна некомпетентність, тваринна жадоба до брудних грошей від рекету чи відверте вербування російською розвідкою? Мені, як громадянину, абсолютно байдуже. Результат ваших дій один — системна зрада національних інтересів та здача інформаційного тилу ворогу.
Слідчий СБУ, згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України, зобов’язаний внести дані до ЄРДР протягом 24 годин після подання заяви. Він не має жодного законного права гратися в оцінювання «достатності даних» на етапі прийому документа. Це пряме посадове порушення.
Тому що інформаційний тил сьогодні — це такий самий Херсон 2022 року. Це остання лінія оборони здорового глузду. І здавати цей тил на поталу московським підарам та кабінетним щурам я не маю права.