Життя та боротьба Ганни Політковської: українка в російській опозиції.
30 серпня 1958 року у Нью-Йорку (за іншою версією — на Чернігівщині) народилася російська опозиційна журналістка та правозахисниця українського походження Ганна Політковська (Мазепа).
Народилася у сім'ї радянських дипломатів у Нью-Йорку, де її батько Степан Мазепа працював у представництві Української РСР при ООН. Він був родом із села Костобобрів Чернігівської області, а матір Ганни — із Криму.
Ганна була оглядачкою кількох популярних часописів, значну увагу приділяла діям рф у Чечні, була однією з небагатьох журналістів, хто особисто спостерігав та правдиво описував події російсько-чеченської війни 1999–2009 рр. Цьому присвячена її документальна книга «Подорож у пекло. Чеченський щоденник» та «Друга чеченська». Також у Великій Британії вийшли її праці «Putin’s Russia» («путінська росія») і «росія без путіна».
З 2003 року вона почала звинувачувати нинішнього гауляйтера тимчасово окупованої московією Ічкерії, а тоді — помічника міністра внутрішніх справ республіки Рамзана Кадирова — у викраденнях людей та інших злочинах. За безпрецедентну сміливість і правозахисну діяльність журналістка отримала численні престижні нагороди від міжнародних організацій, зокрема Amnesty International та ОБСЄ.
Крім професійної діяльності, Ганна Політковська допомагала постраждалим від війни ічкерійцям. Так, у грудні 1999 року вона організувала вивіз із-під бомбардувань 89 мешканців грозненського будинку для людей похилого віку, які її стараннями були розселені на території Росії. Однак влітку 2000 року рф повернула 22 особи з них у Грозний «щоб продемонструвати всьому світу, що життя в Грозному налагоджується». Люди опинилися без води, ліків, їжі й одягу. У серпні 2000 року з ініціативи Ганни Політковської «Новою газетою» була проведена благодійна акція «Грозний. Будинок для літніх людей», під час якої було зібрано 5,5 т вантажу та близько $5 000.
Вона також допомагала матерям загиблих солдатів у суді та проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаних угруповань федеральних військ у Ічкерії.
Промовистим є те, що у жовтні 2002 року вона брала участь у переговорах із ічкерійцями, які захопили в Москві глядачів мюзиклу «Норд-Ост», і носила заручникам воду.
Саме її діяльність та непохитна опозиційна позиція, критика путінського режиму і призвели до загибелі.
Зокрема, у книзі «путінська росія» Ганна Політковська писала: «За що я так не люблю путіна?... За черствість, що гірше злочину, за його цинізм, расизм, за його неправду, за газ, що він застосував у ході облоги «Норд-Осту», за побиття дітей, що тривало протягом усього його першого президентського строку (йдеться про бойові дії в Чечні)».
Спершу її спробували отруїти у літаку, коли у вересні 2004 року вона летіла до Беслана висвітлювати захоплення заручників у школі.
Тоді спроба не вдалася. Через два роки, 7 жовтня 2006 року, в день народження путіна, її вбили в Москві, у під'їзді власного будинку.