Аналіз поточної війни з росією, трансформації глобальної безпеки та перспектив сучасної війни.
У світі, де геополітичні конфлікти визначають не лише кордони держав, а й траєкторію технологічного прогресу, публікації ключових військових фігур набувають особливого значення.
Нещодавня стаття, що вийшла під авторством колишнього головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного, опублікована на платформі Substack, є глибоким аналізом поточної війни з росією, трансформації глобальної безпеки та перспектив сучасної війни.
«Останній Бастіон» пропонує огляд цього матеріалу, акцентуючи на ключових тезах матеріалу та роздумах автора про уроки чотирирічної війни.
Автор розпочинає свій аналіз із переосмислення суті сучасної війни. За його словами, вона давно вийшла за межі традиційних елементів — окопів, танкових атак і повітряних боїв.
Сьогоднішній конфлікт інтегрує безпілотні та роботизовані системи, розподілені мережі сенсорів і електромагнітний спектр в єдиний простір бою.
Цей простір дедалі більше «інтелектуалізується» завдяки штучному інтелекту (ШІ), який автоматизує процеси та мінімізує людський фактор.
Генерал підкреслює роль української креативності та свободи думки як каталізаторів технічного прогресу: «Українська креативність і свобода думки стимулюють технічний прогрес».
Водночас автор матеріалу розвіює ілюзії щодо швидкої розв’язки: жодна країна не має достатньої військової потужності, щоб зупинити війну між росією та Україною.
Цей тезис особливо актуальний у контексті ескалації конфліктів у світі. Залужний натякає, що в епоху глобальної взаємозалежності традиційні інструменти дипломатії та військової сили поступаються технологічному домінуванню.
У розділі, присвяченому підбиттю підсумків чотирирічного конфлікту, автор описує поле бою як повністю прозоре, де «роботизована зона ураження» простягається щонайменше на 25 кілометрів углиб, а можливості порушення логістики — до 50 кілометрів.
Це робить неможливими класичні наступальні чи оборонні операції, а людський фактор у зонах бойових дій зводиться до мінімуму й продовжує зменшуватися, поступаючись місцем роботам.
Особливу увагу приділено мобілізації. Традиційні підходи вичерпані: люди — найдорожчий ресурс, що потребує тривалого відновлення, а прозорість поля бою призводить до неминучих втрат незалежно від рівня підготовки.
Це впливає на стійкість суспільства у війні на виснаження.
Майбутні війни залежатимуть не від масового призову, а від технологічної та економічної мобілізації для досягнення переваги.
Демографічні виклики поглиблюють ситуацію: країни з обмеженими людськими ресурсами, такі як Україна, не можуть дозволити собі обмінювати життя на тактичні успіхи.
Навіть росія, попри свої ресурси, стикається з кінцевістю власних запасів. Цей аналіз підкреслює зсув від «людської» війни до «технологічної», де економіка та інновації визначають результат.
Хоча в публікації розділ про технологічну трансформацію війни не деталізований глибоко, автор неодноразово повертається до теми ШІ та безпілотних систем.
ШІ «інтелектуалізує» війну, роблячи її більш передбачуваною й автоматизованою. Людський фактор відсувається від зон ураження завдяки прозорості та автоматизації, що зменшує втрати, але потребує нових стратегій підготовки військ.
В майбутньому домінуватимуть нації, здатні інтегрувати ШІ у військову доктрину. Для України це шанс: попри обмежені ресурси, фокус на безпілотні системи може нівелювати асиметрію сил.
Водночас це виклик для глобальної безпеки — поширення таких технологій ризикує ескалувати конфлікти в інших регіонах, від Близького Сходу до Індо-Тихоокеанського басейну.
Публікація не заглиблюється у специфіку ядерної зброї, ракет чи авіації, але контекст передбачає їхню роль у війні на виснаження. Залужний згадує, що прозорість поля бою впливає на всі аспекти, включно зі стратегічними засобами.
За відсутності детального аналізу можна припустити, що ці елементи інтегруються в загальну картину роботизованої війни, де ядерний фактор залишається стримувальним, але не вирішальним у затяжних конфліктах.
Розділи про воєнну економіку та ядерні аспекти в публікації не розкриті докладно, однак Залужний пов’язує їх із ширшим контекстом. Війна стимулює технологічний прогрес через виживання та спротив нав’язаній волі.
Генерал підкреслює: «Війна відображає зсув у глобальному порядку», де жодна країна не здатна зупинити конфлікт, що підкреслює нову реальність міжнародної безпеки. Еволюція війни до керованих ШІ збройних конфліктів, роботизованих і прозорих операцій змінює баланс сил.
Це спостереження резонує з поточними тенденціями — від зростання мілітаризації в Азії до реформування НАТО. Для України рекомендації Залужного означають перехід до «війни майбутнього» — інвестиції в технології, партнерства із Заходом і відмову від застарілих доктрин.
Дана публікація — це не мемуари воєначальника, а маніфест про майбутнє війни. Автор застерігає щодо необхідності адаптації до технологічної реальності, де людські життя поступаються місцем машинам, а перемога залежить від інновацій.
Інсайти викладені в матеріалі підкреслюють важливість реформ у військовій сфері. На думку автора, колективна безпека без глобального співробітництва та контролю над ШІ й безпілотними системами буде порушена, а світ ризикує скотитися в еру нескінченних, роботизованих війн.