Зимова війна вже входить у наш дім. Літня спека потроху поступається затяжним морозам і туманній невідомості майбуття.
Сталося! Друге пришестя першого снігу... Що розповзся географічними контурами на шатрі та стінах солдатського намету.
Крізь срібну марлю доби сочиться сукровиця світанку, коли час сказати літу: «Бувай! на зв'язку!». І сука-спека піде гордовито полями на Південь, до настання наступного травня.
Прощавай піт і спрага, сухостій полів і відстріляні гільзи розпашілих гаубиць! Адьйо задуха Бахмуту і Куп'янська!
Прощавай літо, що залипло в пам'яті хрумкотом битого скла під ногами. Хай оживають биті шиби зливаючись у нові форми прозорості із настанням наступної календарної Сахари.
Цивілізаційний поріг, який демаркував Гетьманщину від темної московії. Бо з монгольським аншлюсом косовороточні козло-бляді безповоротно втратили технології гутного виробництва.
Жили у темряві інтер'єрів, у плясняві кутів, з глухими вікнами забитими дошками... Тож не даремно морок свідомості став базовим компонентом їх самототожності.