Елітність не передається у спадок від батька до сина. Еліта сама себе створює навчанням, самонавчанням, самовихованням.
У чому суть будь-якої національної ідеї? В успішному розвитку нації як цілісного живого організму, що триває у своєму просторовому континуумі та часі.
Можна доводити всьому світу, що борщ — це українська страва, але якщо нація вимре, ця істина залишиться лише в енциклопедіях. І прямо зараз Україна вимирає, буквально!
За період незалежності (1990-2022) населення скоротилося на 28%, а з урахуванням повномасштабної війни цей показник складе до 50%. Демографічна криза = криза державності = криза просторового та історичного сенсу існування нації.
Схожа криза спостерігається у країнах Балтії, Сакартвело, Болгарії, країнах колишньої Юґославії. У балтійських республіках — Естонії, Латвії та Литві — населення скоротилося в діапазоні від 18% до 28%; при цьому зовсім поруч, у Скандинавських країнах населення, навпаки, виросло в діапазоні 20%-30%.
Західна цивілізація спочатку роздробила сусідні Інші світ-системи, а потім пожерла їх уламки. Визнаймо, що саме це сталося із післясовєцьким європейським простором та Юґославією.
У принципі, такий самий демографічний обвал і процес «пожирання Іншого» стався б у разі розпаду РФ уже на постросійському просторі. Хоча у «пожиранні Іншого» є і свої ризики — наприклад, колосальне демографічне зростання в арабських країнах та Туреччині.
Такий Інший, після його «пожирання» зберігає свою цілісність і перетворюється на «Чужого» з відомого фільму, який здатний розірвати «зжерлий» його організм зсередини. У будь-якому випадку, нація — це люди, а не музей етнографії просто неба.
Як казав мені один знайомий з Ізраїлю про ізраїльську національну ідею: «Народжуватися, щасливо жити та вмирати на своїй землі». І початок ланцюжка — народження, середина ж — це життя.
Якщо забрати початок і середину — залишиться лише смерть. У цьому контексті, як сказав колись у 1990-х, президент Леонід Кучма: «Національна ідея у нас не спрацювала», — на жаль, прикрий, але факт.