10 головних запитань про війну в Сирії.
Громадянська війна в Сирії, про яку за останні чотири роки майже встигли забути, знову перейшла в активну фазу. Минулого тижня коаліція повстанців захопила Алеппо.
ВВС пояснює, що відбувається, чому це відбувається зараз, яка в цьому роль росії та які можуть бути наслідки нової хвилі сирійського конфлікту.
У середу, 27 листопада, коаліція повстанців на чолі з «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ) почала наступ у Сирії на території, які контролював уряд Башара Асада.
Повстанці відразу ж заявили про захоплення військової бази й 15 сіл у провінції Алеппо на північному заході країни. Потім перекрили магістраль, що зв'язує друге за величиною місто в країні Алеппо зі столицею Дамаском.
До п'ятниці вони вже увійшли в Алеппо й почали викладати світлини захопленої ними стародавньої цитаделі, що була неприступною базою військ Асада у 2012-2015 рр.
До неділі, судячи з усього, вони взяли місто під свій контроль.
З 2020 року громадянська війна в Сирії майже зникла зі світових новин - почасти через інші події на Близькому Сході та за його межами, почасти через те, що західним журналістам було складно потрапити в країну. Але конфлікт так і не був врегульований.
Громадянська війна в Сирії спалахнула 2011 року з антиурядових протестів - у рамках ширшої «Арабської весни». Демонстрації переросли в сутички між різноманітними повстанськими угрупованнями та урядовими силами. Повстанські групи мали дуже різну ідеологію, але їх об'єднувала спільна мета - повалити режим Асада.
Повстанців, з-поміж інших, підтримували Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ, «Аль-Каїда» та «Ісламська держава». Уряд Асада отримував підтримку від росії, Ірану та «Хезболли».
Коли «Ісламська держава» стала 2014 року домінантною силою в регіоні, у конфлікт втрутилася міжнародна коаліція на чолі із США. Вона боролася з бойовиками ІД, але не протистояла безпосередньо режиму Асада. Зокрема, Сирійські демократичні сили, що складаються з курдських бійців, за підтримки США розбили «Ісламську державу» на території країни.
До 2020 року, великою мірою завдяки російській допомозі, Асад відновив контроль над 70% території Сирії.
Під контролем повстанців залишилися території на півночі та північному заході країни, поруч із турецьким кордоном. У сирійській пустелі збереглися угруповання «Ісламської держави». Території на північному сході країни опинилися під контролем курдських угруповань, а частина прикордонних північних регіонів перейшла під контроль турецької армії та протурецьких сирійських повстанців.
Сторони конфлікту опинилися в патовій ситуації та за посередництва Росії й Туреччини домовилися про припинення вогню у північно-західній провінції Ідліб.
Нову коаліцію повстанців очолює «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ), або «Організація звільнення Леванту» , заснована 2011 року. Спочатку вона мала назву «Джабхат ан-Нусра» і була регіональним відгалуженням «Аль-Каїди», а одним із засновником угруповання став Абу Бакр аль-Багдаді - згодом керівник так званої «Ісламської держави».
Під час гострої фази громадянської війни ХТШ вважали одним з найефективніших угруповань, що виступали проти Асада. Але її рушійною силою була джихадистська ідеологія, і це суперечило намірам основної коаліції повстанців.
У 2016 році лідер ХТШ Абу Мухаммад аль-Джулані публічно порвав з «Аль-Каїдою», розпустив «Джабхат ан-Нусру» і створив нову організацію, яка за рік після злиття з кількома іншими близькими за ідеологією угрупованнями отримала назву «Хаят Тахрір аш-Шам».
До 2020 року ХТШ де-факто контролювала Ідліб, де мешкає близько 4 млн людей. В останні роки повстанці встановили там свій уряд.
Однак до цього наступу до ХТШ приєдналися інші повстанські угруповання (наприклад, «Ахрар аш-Шам»), зокрема ті, з якими вона раніше конфліктувала.
Друга найбільша сила - це Сирійська національна армія (СНА), яка останнім часом воювала переважно проти курдських загонів на півночі країни. Сирійська національна армія отримує підтримку від Туреччини, до її складу входять угруповання, що раніше воювали у складі антиурядової Сирійської вільної армії (СВА). Під час останнього наступу саме СНА, за повідомленнями агентства Anadolu, змогла захопити військовий аеропорт в Алеппо. При цьому турецькі ЗМІ підкреслюють, що Сирійська національна армія бореться з «курдськими групами».
Але сказати точно, які ще угруповання входять до антиасадівської коаліції, складно. Частково це пояснюється стратегією повстанців, які хочуть представити себе єдиним фронтом. Частково - відсутністю надійних джерел, суперечливими повідомленнями і мінливими мотивами повстанських груп.
Хвиля потрясінь на Близькому Сході почалася з нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня минулого року. Цей напад і реакція Ізраїлю на нього зруйнували статус-кво.
Іран і його союзники з ліванської «Хезболли» опинилися під ударами Ізраїлю й позбулися можливості допомагати сирійському уряду в тому обсязі, що раніше.
«Хезболла» зазнала значних втрат унаслідок ізраїльського наступу в Лівані. Ізраїль також завдав ударів по іранських командирах у Сирії. Усе це дозволило повстанцям завдати несподіваного - і несподівано успішного - удару по Алеппо.
З іншого боку, росія теж не може підтримувати Асада так, як раніше: її військові сили зосереджені на війні з Україною.
ХТШ спочатку дотримувалася радикальної ісламістської ідеології, але після розриву з «Аль-Каїдою» угруповання пом'якшило свою риторику. Зокрема, аль-Джолані почав переслідувати інші джихадистські угруповання на підконтрольній йому території й отримав у регіоні репутацію захисника інших релігій.
Як зазначає NPR, ХТШ почала працювати з християнською меншиною на підконтрольних угрупованню землях, зокрема над відновленням церков і поверненням земель. У провінції Ідліб ХТШ співпрацює з ООН та іншими міжнародними організаціями, що допомагають місцевим жителям - зокрема тим, хто був змушений переселитися з інших частин країни.
Крім зміни іміджу, повстанці багато років займалися реорганізацією, озброєнням і тренуванням своїх сил, щоб підготуватися до атаки проти Асада і його прихильників. Так, ще в жовтні з'явилися повідомлення про те, що ХТШ готується до масштабного наступу на півночі Сирії.
«Не думаю, що вони [повстанці] очікували, що зможуть дістатися Алеппо», - розповів Washington Post головний редактор Syria Report Джіхад Язігі.
«Гадаю, вони точно знали, що режим ослаб і в них з'явився шанс, і вони хотіли скористатися цим шансом, щоб трохи збільшити підконтрольну їм територію».
До початку грудня повстанці захопили Алеппо й заявили про захоплення міста Хама. Сирійські державні ЗМІ повідомляли 1 грудня, що урядові сили намагаються утримати лінію фронту на півночі від Хами.
Армія Асада перешкоджає повстанцям просуватися на південь від Хами.
Курдські загони народної самооборони залишають райони на північному сході Алеппо, що перебували під їхнім контролем, за домовленістю з коаліцією повстанців. Таким чином, цивільне населення цих районів зможе виїхати з міста в інші регіони на північному сході Сирії, контрольовані курдами. Це дасть змогу курдам уникнути подальших зіткнень із протурецькою СНА.
Незрозуміло, як відреагують західні країни на успіх повстанців.
«Чи будуть вони радіти, що опозиція захопила друге за величиною місто в країні, Алеппо, чи хвилюватимуться, що місто потрапило під управління ісламістів?» - розмірковує в інтерв'ю CNN Аслі Айдінтасбас, дослідниця з американського Брукінгського інституту.
Офіційно США, Німеччина, Франція та Велика Британія випустили в неділю спільну заяву, закликаючи до деескалації конфлікту.
Очевидно, що одна з країн, зацікавлених в успіху повстанців, - це Туреччина, яка підтримує Сирійську національну армію. На фото й відео з Алеппо можна побачити символіку СНА (старий прапор Сирії до приходу до влади партії Баас і династії Асадів) та прапори самої Туреччини.
Нарешті, Ізраїль, який хоч і не підтримує ні протурецькі сили, ні джихадистів, не дозволяє Ірану допомагати армії Асада. Так, 20 листопада Ізраїль вдарив по Пальмірі, де, за даними військових, перебували сім'ї сирійського осередку «Хезболли» і штаб-квартира, призначена для зустрічей лідерів різних проіранських угруповань.
Один з головних союзників Асада - Іран. Однак Тегеран, судячи з усього, не планує відправляти своїх військових, обмежившись натомість своїми проксі - проіранськими ополченцями з Іраку.
За даними Reuters, у ніч на понеділок до Сирії з Іраку попрямували десятки бійців, що фінансуються Іраном.
«Це свіжі підкріплення, що мають допомогти нашим товаришам на лінії фронту на півночі» , - повідомило агентству анонімне джерело в сирійській армії.
Водночас джерела в Іраку розповіли Reuters, що щонайменше 300 бойовиків увійшли до Сирії пізно ввечері в неділю в обхід прикордонних пунктів.
Офіційно Ірак спростовує ці заяви.
Відреагувала на наступ ХТШ і росія. Разом із сирійськими ВПС російська авіація завдала нових ударів по позиціях повстанців у провінціях Ідліб і Хама. Під обстріл потрапив і центр самого Алеппо, який раніше вже був зруйнований під час громадянської війни.
І офіційний Тегеран, і Кремль висловили свою підтримку Башару Асаду.
Інший давній союзник Асада, «Хезболла», відкрито заявила, що не планує надсилати підкріплення. «Сирійській армії не потрібні бійці, - розповів представник угруповання Newsweek. - Вона може захистити свою землю».
Незрозуміло, чи зможуть повстанці утримати Алеппо. На відміну від армії Асада, вони не мають авіації. Але мають дрони. За деякими повідомленнями, за допомогою безпілотників їм вдалося вбити топофіцера розвідки.
Чисельність російського військового контингенту на території Сирії восени 2024 року становила близько 7,5 тисячі людей.
Це переважно персонал двох великих військових баз - авіаційної в Хмеймімі та пункту технічного обслуговування ВМФ у Тартусі. Однак базу в Тартусі нещодавно залишили всі російські військові кораблі. Судячи із супутникових знімків компанії Planet Labs, які вивчила ВВС, ще два дні тому вони там перебували.
Крім двох великих військових баз, у Сирії є й інші російські військові об'єкти, а також безліч військових постів.
Є також значна кількість військових радників. Багато бійців залучені до охорони військових об'єктів. Є і колишні «вагнерівці», що підписали контракт із російським міністерством оборони.
У 2024 році присутність росіян у Сирії збільшилася. Як зазначає Jusoor, російські військові зайняли деякі позиції, які раніше утримував Іран.
Російське угруповання в Сирії має проблеми з постачанням - військові кораблі не можуть більше проходити через турецькі протоки.
Ускладнилося постачання контингенту і повітрям: одне з джерел ВВС розповідало, як діставалося з Москви на летовище Хмеймім із проміжними посадками в Астрахані, а потім - у Бахрейні.
Тому тих російських сил, що перебувають у Сирії зараз, вочевидь, не вистачить для того, щоб брати участь у бойових діях на боці урядової армії, - вони мають щонайменше убезпечити власні військові об'єкти.
З іншого боку - російське авіаційне угруповання підтримує урядову армію з повітря. Ця підтримка може бути суттєвою, хоча, з досвіду минулих років, її ефективність знижувалася, коли цілевказанням займалися сирійські військові.
Поки що жодних можливостей швидко наростити присутність російських військових у Сирії не видно - по-перше, росія веде велику кровопролитну війну в Україні, де їй не вистачає живої сили, а по-друге, логістика такого віддаленого регіону також дуже ускладнена.
До яких саме наслідків призведе новий етап громадянської війни в Сирії, поки що неясно. Єдине, що можна сказати з упевненістю, - це те, що сама Сирія, яка й так перебуває в жалюгідному стані після багаторічної громадянської війни, ослабне ще сильніше.
Можливо, Туреччині вдасться розширити свій вплив на півночі Сирії. Вона і так є одним з головних гравців у регіоні, контролюючи прикордонні території - як за допомогою регулярної армії, так і за підтримки повстанців.
Можливо, «Ісламська держава» - яка контролює кілька районів у центральній Сирії - скористається ситуацією. Хоча угруповання ще не коментувало наступ повстанців, деякі його прихильники виявили надію в соцмережах, що ІД зможе захопити нові території.