Історія князя, за якого Київ утримував єдність Русі, починається для сучасного перехожого з непримітного надгробка на Володимирській.
Онук англійського короля Гарольда II Годвінсона, праправнук данського короля Харальда I Синьозубого, зять шведського короля Інге I Старшого. Тесть норвезького короля Сігурда I Хрестоносця, данського короля Еріка II Пам’ятного, угорського короля Гези II та візантійського імператора Олексія Комніна. Дід данського короля Вальдемара I Великого та шурин угорського короля Кальмана I Книжника.
І все це — одна людина, великий князь київський Мстислав Великий.
Він похований у Києві, на вулиці Володимирській, на території колишнього Федорівського монастиря, який сам і заснував. Християнське ім’я князя — Федір, а в Європі його називають Гаральдом — на честь діда.
Там стоїть непримітний спільний надгробок. Ви знаєте про нього? Чи, може, там має стояти великий пам’ятник? Тим більше що вшанувати князя є за що.
Мстислав I Володимирович, відомий як Мстислав Великий, посідає особливе місце в історії Київської Русі. Він був старшим сином Володимира Мономаха та англійської принцеси Ґіти Вессекської й став останнім князем, який утримував під своєю владою величезну Київську державу від Балтики до Чорного моря.
За час свого правління в Києві Мстислав виявив рішучість і військовий хист. Він приборкував міжусобиці між удільними князями й змушував непокірних скорятися київській владі. Коли полоцькі князі спробували вийти з-під його контролю й відмовилися брати участь у спільних походах проти степовиків, Мстислав діяв рішуче. У 1129 році він підпорядкував Полоцьку землю Києву, а непокірних князів разом із родинами вислав до Візантії.
У зовнішній політиці Мстислав Великий теж мав успіхи. Він здійснив низку походів проти половців і відтіснив їх від південних кордонів Русі. Князь також провів кілька переможних походів проти литовських племен і чуді, зміцнивши вплив держави на північно-західних рубежах. Династичні шлюби його дочок із володарями Візантії, Норвегії та Данії зміцнили міжнародний авторитет Києва.
Мстислав був видатним полководцем і покровителем культури. За його правління в Києві заклали собор Федорівського монастиря, де його згодом поховали, та церкву Богородиці Пирогощі на Подолі. На його замовлення створили й знамените Мстиславове Євангеліє — шедевр давньоруського книжкового мистецтва.
Раптова смерть Мстислава у квітні 1132 року стала переломним моментом у нашій історії. З його смертю завершилася доба єдності Київської держави. Наступники князя не змогли втримати рівноваги сил, і Русь остаточно вступила в період удільної роздробленості. Літописці віддавали Мстиславові належне за мудрість, справедливість і військову доблесть. В історію він увійшов із почесним іменем Великий.
Хіба такий пам’ятничок має стояти на його могилі? Хіба так ми маємо його вшановувати? Ось так виглядає українська історична пам’ять, яку московити-росіяни фактично стерли. Та ще не все втрачено. Історичну пам’ять треба повертати. Чи ні?
P. S. До речі, у Києві немає навіть вулиці Мстислава Великого, а в Кривому Розі, Кам’янському, Ізюмі та Первомайську є.