Одне з семи чудес світу, стародавній архів безцінних рукописів, найбільша і найважливіша книгозбірня, що згоріла у полум'ї...
На полицях великої Александрійської бібліотеки перебувало не менш як 700 000 сувоїв, знання, які людство втратило через лихо до нині невідомого походження. Дослідники сперечаються, хто, що та як посприяв знищенню артефактів у вигляді глиняних плит і папірусів.
Місто Александрія засноване Александром Македонським після грецького завоювання Єґипту у 332 році до Різдва Христового. По його смерті африканські землі перейшли у володіння діадоха Птолемея I Сотера.
Саме за Птолемея новозаснована Александрія замінила стародавній Мемфіс як столиця Єґипту. Такий статус неабияк посприяв піднесенню міста у дельті Нілу на березі Середземного моря.
Проте жодна панівна династія не може довго проіснувати без підтримки своїх підданих, і Птолемеї це добре усвідомлювали. Таким чином, нові володарі Єґипту з Еллади намагалися легітимізувати своє правління різними способами:
Саме це покровительство призвело до створення першим із Птолемеїв великої Александрійської бібліотеки. Протягом багатьох століть вона була однією із найбільших і найзначніших книгозбірень античного світу.
Визначні мислителі того часу, – історики, математики, поети – з усіх цивілізацій приїздили у нову столицю Єґипту, щоби навчатися та обмінюватися ідеями. Не менш як 700 000 сувоїв заповнили полиці, зберігаючи цінні знання для нащадків.
Однак під час однієї з найбільших трагедій академічного світу ця бібліотека була втрачена для історії, а науковці досі не можуть дійти згоди з приводу того, як, ким і чому вона була знищена. На тепер існує 3 теорії, які викликають палкі суперечки серед дослідників.
Теорія №1: всьому виною Юлій Цезар
Мабуть, одна із найцікавіших розповідей про знищення Александрійської бібліотеки походить від розповідей давньоримських письменників. На думку кількох авторів, Юлій Цезар випадково знищив будівлю під час облоги єґипетської столиці у 48 році до Різдва Христового.
Плутарх, наприклад, наводить такі відомості: «Коли ворог намагався відрізати Цезарів флот, то був змушений відбивати небезпеку, використовуючи вогонь. Але полум'я поширилося з корабелень і знищив велику бібліотеку».
На думку істориків, заяви Плутарха є сумнівним, оскільки музей (від грец. Μουσείον) в Александрії, який знаходився поруч із бібліотекою, не постраждав, як згадував географ Страбон приблизно через 30 років після облоги Цезарем міста. А проте, Страбон не згадує саму Александрійську бібліотеку, підтверджуючи тим самим твердження про те, що римський володар відповідальний за її спалення.
Однак, оскільки бібліотека була з'єднана із музеєм, і Страбон згадував про останній, цілком можливо, що бібліотека все ще існувала за часів Страбона. Відсутність бібліотеки можна пояснити наступним:
Крім того, існує припущення, що не бібліотека, а склади біля порту, де зберігалися рукописи, була знищена пожежею Цезаря. Наразі ця теорія досі недоведена на практиці ні археологами, ні іншими науковцями.
Теорія №2: християни
Другим можливим винуватцем можуть бути перші християни, які стали панівною верствою в Єґипті. У 391 році імператор Феодосій видав указ, офіційно заборонивши язичницькі обряди.
Так, Серапеум або храм Серапіса в Александрії було зруйновано і перетворено на християнську церкву. Деякі дослідники переконані, що багато рукописів великої бібліотеки було знищено якраз під час цього процесу.
Водночас жодні стародавні джерела, збережені до теперішнього часу, не згадують про знищення будь-якої бібліотеки у цей період часу. Отже, немає жодних доказів того, що християни IV століття хоч якось доклалися до зруйнування великої Александрійської бібліотеки.
Теорія №3: мусульмани
Останнім можливим винуватцем цього злочину також можна вважати халіфа Омара, який підкорював для ісламського світу Близький Схід і Північну Африку. У 642 році Александрія була захоплена мусульманською армією Амра ібн аль Аса, окупанти не жаліли нікого, хто відмовлявся прийняти їхню віру.
Кілька пізніших арабських джерел описують знищення бібліотеки за наказом халіфа Омара. Зокрема хроніст Бар-Хебраус цитує Омара, який сказав Ях'я ан-Нахві (він же візантійський філософ Йоан Ґрамматик): «Якщо книги, які ти просиш у мене, не суперечать Корану, вони нам не потрібні; якщо ж суперечать – то знищимо їх».
Пізніші науковці скептично ставляться до цієї історії. За словами дослідниці рукописів античного часу Даяни Делії, «відмова Омара від язичницької та християнської мудрості, можливо, була розроблена та використана консервативною владою, як моральний взірець для наслідування мусульманами у невизначений період, коли відданість вірних знову була перевірена близькістю до невірних».
Хай там як, але таємниця знищення великої Александрійської бібліотеки залишається нерозгаданою. На жаль, археологія не змогла зробити великий внесок, аби з'ясувати всі обставини трагічної події давнини.
По-перше, папіруси рідко знаходили в Александрії, можливо, через кліматичні умови, несприятливі для збереження органічного матеріалу. По-друге, залишки самої бібліотеки (ні фундамент, ні стіни) до тепер не виявлено.
Як стверджують науковці, головна причина – Александрія населена людьми, це найбільший і найгустонаселеніший мегаполіс Африки. Відтак археологам дозволено проводити лише рятувальні розкопки.
Можлива, бібліотека взагалі не згоріла, а могла бути поступово занедбана із часом. Якщо ж вона була створена для демонстрації птолемеївських багатств, її занепад також міг бути пов'язаний з економічною кризою античного Єґипту.
Західні дослідники наголошують, якби Александрійська бібліотека справді збереглася у перші кілька століть після Різдва Христового, її золоті дні всеодно залишилися б у минулому, оскільки Рим став новим центром світу. Рукописи ж могли просто розікрасти під час набігів різних варварів у подальші періоди історії.
А проте, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що днями у Польщі виявили раніше невідомий язичницький ідол, імовірно він уособлює слов'янське божество на ім'я Свентовит.