Людству слід тверезо приймати дійсність. Натомість українці мають розуміти, що не повернемо всі окуповані росією території тут і зараз.
На жаль, після початку наземної операції ЦАХАЛ у Лівані та загоряння більшої пожежі на Близькому Сході, яка вже тривалий час очікувалася, можна остаточно констатувати: безпекова політика Демократичної партії США за останні 10 років повністю провалилася. Прикрість, але факт.
Звісно, безпекова політика України нічим кращою не є, проте ми, поки що, залишаємося живими й функціонуючими проти великого ворога. А за прогнозами та логікою Вашинґтону — нас би не мало бути.
Тож ми зараз саме про Вашингтон... У березні 2021 року директорка офісу національної розвідки США пані Евріл Гейнс оприлюднила звіт «Глобальні Тренди 2040», в якому було описано п'ять ключових сценаріїв.
Зараз світ розвивається по одному з песимістичних варіантів, а американський народ існує у набагато більш небезпечному оточуючому середовищі, ніж 10 років тому. Це і є спадщина Джо Байдена, Джейка Саллівана та Білла Бьорнса — повністю провалені підходи до безпекової політики!
У своєму виступі з Річардом Муром на заході The Financial Times Weekend пан Бьорнс висловлював великі сподівання на встановлення миру на Близькому Сході. Річард ще «удружив» товаришу, публічно підкресливши, що Вільям особисто інвестував величезні сили у те, щоби домогтися такого результату.
А Бібі Нетаньягу чікувано злив усі ці зусилля в унітаз, почавши наземну операцію проти «Гізболли»; також вночі було нанесено повітряний удар по Дамаску. Чи візьме Ізраїль на себе відповідальність за цей удар поки не відомо, ймовірно, ціллю був ще хтось із ватажків.
Нагадаємо, що Сирія та Ліван входили у число країн, які стали колискою Баасистської партії. Вона стала генератором нестабільності на Близькому Сході завдяки фінансуванню із боку СССР в останній чверті XX сторіччя.
Спадщина Генрі Кісінджера, побудована на трансакційних відносинах з реальністю, яка вилилася у політику Саллівана-Бьорнса, підвела американський народ. Як і усіх партнерів США, а партнерство з Ізраїлем є набагато більшим і значущим аніж з Україною.
Там за пусті слова «будемо підтримувати вас скільки треба» можна і в рило отримати... Цікаво, що тепер будуть співати в американських кампусах замість «From the river to the sea, the Great Palestine will be free»?
Камала Херріс у будь-якому випадку сконцентрується на близькосхідному кейсі, а наш український кейс відійде на другий план. Перемагати росію ныхто у США не збирається і ніколи не збиралося, бо вони внутрішньо психологічно не готові нікого перемагати.
Як можна було всрати таку величну націю з такими лідерськими якостями за кілька десятиріч і «зійти на пси підіді» — складно уявити, але нехай за те у них голова болить. Для нас головне одне: Третя світова почалася!
І ми в цій історії точно не головний герой. І наш "план перемоги" нікого окрім нас не цікавить, адже ніхто крім нас самих не хоче, щоби ми перемогли.
Взагалі немає такої розмови, щоб хтось переміг, а хтось отримав поразку, бо всі хочуть, щоби «ЦЕ ВСЕ» закінчилося. І саме оце бажання, щоб усе закінчилося, свідчить про тотальну інфантилізацію американської та західноєвропейської думки.
Від того, що ви заплющити очі — бабайка нікуди не подінеться. Єдиним джерелом спасіння на території України залишається український народ. Немає ніякого НАТО, немає ніякого ЄС, немає ніякого Рамштайну, тільки ми самі.
І, якщо ми будемо дивитися на речі так само інфантильно як Джейк Салліван і його друзі — ми помремо. Якщо станемо дорослими замість них — є шанс вижити.