Епопея з приводу запровадження РРО для ФОПів в Україні триває; кінця і краю їй не видно, поки що.
Якщо коротко на тему, то я б розділила всю історію (щоби краще її зрозуміти) на три рівноцінні значущі складові.
1. Суть ініціативи. Як мені видається, причина протестів підприємців не тільки й не стільки в розмірі самого податку, а, перш за все, у проблемі обліку і штрафів за порушення звітності.
Ще одна проблема — є великі сумніви стосовно спроможності системи обробити майже півтора мільйона потенційних користувачів РРО. А значить це викличе додаткові складнощі.
2. Контекст ініціативи. Відсутність чіткої позиції влади у сфері економічної політики, неголосування монобільшості за програму уряду, падіння економічних показників на тлі збільшення впливу олігархів — все це надає ініціативі РРО негативний контекст.
Аж до порівнянь із часом Азарова, коли малий і середній бізнес сприймався державною машиною мало не як головний об'єкт надходжень. Якби сьогодні був інший контекст (маю на увазі цілісну і зрозумілу економічну політику, замість багатьох "прекрасних" ініціатив того ж Гетманцева), то, можливо, і законопроєкт щодо запровадження РРО сприймався б інакше, як частина цілісного бачення/підходу.
3. Тло ініціативи. Крім самої суті, завжди є ще час і місце, коли та чи інша ініціатива доречна або недоречна, соціально допустима або навпаки дуже чутлива; це ази.
В умовах пандемії, відсутність у влади чіткого підходу і дій по боротьбі з другою хвилею пандемії COVID-19, вносити зараз ініціативу щодо РРО — від самого початку є дурістю. Адже зрозуміло ж, якою буде реакція бізнесу, що і так за час карантину зазнав збитків; але ні, треба було цей "балет" (так назвав Гетманцев в одному з коментарів процес розгляду законопроєкту у ВР) неодмінно запропонувати саме зараз!
Невже обов'язково потрібно діяти як слон у посудній лавці? Не звертаючи уваги на послідовність, обставини навколо, та й на самих себе кінець кінцем?