Режим аятол у Тегерані намагається відмовитись від конфронтації із Вашинґтоном на тлі зміни господаря Білого дому. Позиція США ще невідома.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Давайте трохи і про хороше: ослаблення агресивності Ірану і його потенційні пошуки порозуміння зі США — гарний для України процес, який може допомогти відтягнути режим в Ірані від співпраці з РФ. Тому спостерігаємо з інтересом.
Повернення Дональда Трампа до Білого дому змушує Іран переглядати свої підходи до зовнішньої політики. Адже країна перебуває у найбільш вразливій ситуації за останні десятиліття.
Поєднання регіональних військових втрат, економічного тиску та загроз із боку США та Ізраїлю створює для Тегерана критичні виклики. Іран, який довгий час використовував регіональних союзників для підтримання впливу на Близькому сході, суттєво втратив позиції:
Підтримувані Іраном угруповання, такі як «Гізболла» і ХАМАС, зазнали великих втрат, зокрема через удари Ізраїлю. Це суттєво послабило військовий потенціал Тегерана у регіоні.
У 2023 році Ізраїль завдав кількох серйозних ударів по іранській військовій інфраструктурі, включаючи знищення частини систем ППО/ПРО. Це ускладнює іранську оборону та спроможність стримувати потенційних ворогів.
Повалення асадівського режиму, що довгий час підтримувався Тегераном, стало серйозним ударом по позиціях Ірану. Секта алавітів та інші шиїтські угруповання знов опинилися у жорстокій опозицій (в умовах підпілля) до влади у Дамаску.
Станом на тепер Іран стикається із критичною економічною ситуацією, викликаною санкціями. Обмежена торгівля нафтою із комуністичним Китаєм не допомагає, а обсяги продажів зброї у росію не можуть компенсувати втрати.
Тому уряд нового президента Масуда Пезешкяна закликає до перемовин із Заходом, наголошуючи, що подальша ескалація може призвести до кризи. Через економічну кризу зростає внутрішнє невдоволення, що може стати загрозою для стабільності режиму (адже іранці вміють протестувати).
Тому Іран шукає можливостей для діалогу. У першу каденцію Трамп значно посилив санкції проти Ірану, що спричинило значний економічний спад; очікується, що цей курс буде продовжено.
Тож Іран очікує жорсткої політики з боку адміністрації Трампа, але водночас бачить можливості для переговорів., оскільки 47-й президент США призначив спеціального представника для вивчення можливостей діалогу із Тегераном. Це може вказувати на бажання знайти компроміс, хоча очікування від перемовин залишаються низькими.
Загроза подальшої ескалації є реальною, і це створює ризики для позицій Тегерана. Іран наблизився до збройового рівня збагачення урану, і відсутність нової угоди зі США може закінчитися посиленням санкцій та ізоляції.
Тегеран має обмежений простір для маневру, і його дії у найближчі місяці визначатимуть траєкторію відносин із Вашинґтоном. Бо ядерна зброя — ласий приз, але можна отримати прямий військовий конфлікт із США та Ізраїлем.
Це буде викликом і для союзників, але для іранського режиму швидко стане справжньою катастрофою. Риторика режиму і дипломатичні кроки (угода з РФ, наприклад) мають продемонструвати стійкість, щоб уникнути вигляду слабкості як для внутрішньої, так і для зовнішньої аудиторії.
Але уряду в Тегерані доведеться балансувати між необхідністю укласти угоду зі США і бажанням зберегти свою регіональну політику, спрямовану на боротьбу за домінування в регіоні. Отаку от маємо ситуацію на Близькому сході.