Переобрання президентом Касима-Жомарта Токаєва не віщує нічого доброго ні казахам, ні їхнім сусідам. Кремль уже готується до нападу.
«Alğa, Qazaqstan!», – наразі, це гасло можна абсолютно спокійно поставити в один ряд зі "Слава Україні!", "Жыве Белорусь" чи "საქართველოს გაუმარჯოს!". Ми, без усіляких теорій змов чи псевдорозумних домислів маємо розуміти наступні дві речі:
Підготовка по дестабілізації ситуації у Казахстані велася давно. Московити, які проживають на його території, та їхня мова, котра присутня там у певних регіонах, – були однією з основ підготовки тієї самої дестабілізації.
Що ж до Токаєва, то опісля, як він прийшов до влади, при тому за допомогою (на штиках) ОДКБ – він вважався "своїм" для РФ. Але не склалося так, як Кремлю бажалося: Токаєв обрав основними союзниками й партнерами комуністичний Китай і Туреччину.
Далі, провал московитів на війні проти України призвів до пошуку альтернативи. Згадайте, як на пропагандистських ток-шоу почали говорити про "нацизм" у Казахстані, вже буквально тиждень тому!..
Таким чином, хитання Казахстану Кремлем з боку самого Кремля було лише справою часу. Інша справа, що крім Казахстану хитають ще й Білорусь і Молдову, але лукашенківську Білорусь і Молдову у принципі Кремль не вважає державами взагалі.
Натомість Казахстан – це "Центральноазійська Україна" не інакше. Вона, тобто він, має щось "віддати", бо на цьому "щось", як переконують самих себе московити, нібито "русские живут" (як у нас на Донбасі чи у Криму).
От тільки вся ця істерія Кремля напередодні 100 років створення Совка ще більше поглибить внутрішню кризу всередині самої росії та остаточно зіпсує її відносини з Туреччиною. А Китай зробить фундаментальні висновки, які також Владіміру Путіну не сподобаються.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт