Як топи МВС будують «маленьку росію» в Україні.
«Правоохоронні органи потрібно очистити від російських впливів!!» — палаючи від праведного гніву та шалено блискаючи очима, хрипів у мікрофон Найвеличніший.
А його слуга Малюк піддакував:
«Для нас немає винятків, ми будемо й надалі викорінювати ворожий вплив будь-де». Круто ж, еге?
Але.
Усі ми прекрасно розуміємо, що ватажок мафії та його посіпака мали на увазі створення штучних проблем для антикорупційної інфраструктури (НАБУ, САП, ВАКС), яка «робить нєрви» вертикалі Великого Крадівництва.
Своїх же псів — МВС, НПУ, ДБР, СБУ — він не мав на увазі абсолютно. Їм «можна».
Можна красти, зловживати, кошмарити бізнес, фабрикувати кримінальні провадження, незаконно переслідувати та стежити за незгодними.
ще можна мати прямі зв’язки з країною-терористкою.
Саме про це й вийшло розслідування «Bihus.Info» — про прямі російські зв’язки заступника керівника кіберполіції Володимира Криволапова.
Попередні три розслідування стосувалися незаконного збагачення керівника кіберполіції Юрія Виходця та його заступників А. Шаронова й О. Заворотнього.
Але цього разу ще один заступник керівника кіберполіції — Криволапов — перевершив попередній рівень 3,14здеця: у Києві він живе в елітній квартирі на Печерську, зареєстрованій на його рідного брата — громадянина рф, який щасливо мешкає в Іркутській області.
Ще одна квартира у тому ж елітному ЖК зареєстрована на батьків Криволапова, які мешкають на тимчасово окупованій території України — але чомусь не поспішають переїжджати з окупації до своєї космічно дорогої нерухомості в центрі Києва.
Тобто Бігуси зробили вже чотири (!) розслідування про топ-керівників кіберполіції, з яких очевидно, чим вони насправді займаються: крадуть, зловживають, незаконно збагачуються — тобто роблять рівно те, що і їхні політичні боси.
Розслідувати справжні кіберзлочини? На це немає часу.
Країна захлинається від цунамі онлайн-шахрайства? «Ідуть у сраку, не заважайте працювати».
Хакнули «Дію»? «Та не може такого бути, не вигадуйте».
З банківського рахунку зникли гроші? «Давайте ви нам приведете винного, який напише явку з повинною — тоді, можливо, зареєструємо кримінальне провадження».
Замість захищати громадян — для чого їх і створили — вони набивають собі кишені чорним кешем і не бачать нічого поганого у зв’язках із країною-агресоркою.
Принагідно: усі топи кіберполіції до призначення на посади не мали найменшого уявлення про «кібер».
Бо у «системі Зеленського» професіонали не потрібні — потрібні слухняні сраколизи.
Крадуть, зловживають, допомагають ворогу? Не проблема. Головне — готовність виконати будь-яку незаконну команду. Ну і що, що «дупля не ріже» в темі: рік-два — і навчиться.
Зате він чудово вміє цілувати портрети та заносити важкі валізи.
До речі, рівно така ж ситуація у ДКІБ СБУ. Та й узагалі — у всіх держструктурах.
СБУ свого часу страшенно збудилася, запідозривши обраного міжнародними експертами директора БЕБ Цивінського, що його батько нібито мав російське громадянство. Праведний гнів Малюка ледь не зірвав призначення, якого вимагали західні партнери та «картонковий майдан».
І ще під’єрмачна стюардеса на посаді прем’єр-міністра додала свої п’ять копійок, примусивши Цивінського проходити безглуздий поліграф.
Стільки кіпішу навколо підозри (!) щодо громадянства батька — яке зрештою, прикинь, не підтвердилося.
А ось тут, під носом, топовий поліціянт має рідного брата за порєбріком — але така люта Служба Божа не бачить у цьому жодної проблеми.
Я вже не кажу про незаконне позбавлення волі детектива НАБУ Магаметрасулова — лише через офісних двоєшників, які прогулювали географію й тому не знають різниці між Дагестаном та Узбекистаном.
Людину взяли в заручники через нібито (!) намір нібито (!) щось продати нібито (!) на росію.
Фантастичний ідіотизм та абсолютне свавілля.
Усе це — повністю росіянська модель побудови правопохеронних органів: «своїм — все, ворогам — закон».
Та й взагалі — навіщо цей ваш «закон»? Усім незгодним — тюрма, обшуки, арешти. Щоб не сміли відкривати рота на божественну владу.
Цю модель почав будувати, але не встиг завершити янукович.
І будував її разом з Олегом Татаровим — який зараз, будучи заступником керівника Офісу Президента, фактично керує всією правоохоронною системою України.
Так, ми не можемо обирати родичів.
Але ми можемо обирати, чи підтримувати з ними зв’язок — особливо якщо вони прямо чи непрямо схвалюють наше вбивство.
Наявність родича у ворожій країні під час війни — це потенційний важіль тиску на держслужбовця. Це суттєвий ризик. А ризики слід мінімізувати, тобто пом’якшувати потенційні наслідки їх реалізації (mitigation).
Тому під час війни призначати на високі посади людей із родичами в росії — це максимально тупо. Ну це ж елементарно.
Але в сьогоднішній Україні закони логіки та теорія ризиків автоматично вимикаються, коли йдеться про утримання влади та побудову репресивної вертикалі.
Це як запалити тисячну купюру, щоб знайти монету у 2 гривні.
Інтереси країни під час війни мають бути на беззаперечному першому місці.
На жаль, у «Зеленських» вони десь наприкінці списку «цінностей».
І з такими підходами нам не те що перемоги у війні — нам навіть шансу не дають.
Бо це прямий шлях стати «маленькою росією».
А маленька росія ніколи не переможе більшу.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»