«Шабунінг» як система: хто насправді воює, а хто лише рахується на фронті.
Призначення ухилянта від мобілізації Стерненка радником міністра оборони — це не просто плювок в обличчя всім військовим. Це наочний доказ того, що за чотири роки повномасштабної війни в Україні виник новий клас — клас мілітарних паразитів.
Фронт розвалений. Станом на 1 січня 2026 року кількість дезертирів перевищила 300 тисяч, і кожні півтори хвилини до цієї кількості додається ще один СЗЧшник. Щодня противник захоплює нові й нові території, Запоріжжя перетворюється на прифронтове місто, позиції ЗСУ геть порожні, бо нема кому заступати на бойове чергування. А в цей час десятки тисяч військовослужбовців і сотні тисяч військовозобов’язаних щиро «вболівають» за Україну в ресторанах Києва та на гірськолижних курортах Карпат.
Мілітарні паразити прилаштувалися не тільки в тилу, як той же Стерненко, але й у війську.
Старший сержант Шабунін, фейсбук-майор Касьянов, молодший лейтенант Кіпіані, капітан Вакарчук, народний експерт з усіх питань Бутусов, молодший лейтенант Жадан, лейтенант Лємєнов, сержант Казарін — це лише верхівка айсберга, якому волелюбний український народ дав назву «шабунінг» — за прізвищем найвідомішого військовослужбовця, що понад чотири роки ухиляється від виконання обов’язків служби. У кожній бригаді, кожному батальйоні є свої «шабуніни», які рахуються на фронті, але насправді живуть у своє задоволення звичним життям, займаються бізнесом, отримують грошове забезпечення та додаткову винагороду за виконання бойових завдань і навіть мають статус учасника бойових дій.
Переважна більшість «шабулянтів» ніде не «відсвічують» і, подібно до гласного позаштатного співробітника СБУ Бігуса, чекають, коли закінчиться війна, щоб неквапно пройтися Хрещатиком у військовій формі. Але є й такі, що беруть приклад з Бутусова та Кіпіані. Наприклад, актор Київського національного академічного Молодого театру Олексій Тритенко, який любить розповідати, що він добровольцем пішов на фронт у перший день повномасштабного вторгнення.
До уваги читацької громадськості — історія про те, як Тритенко шахрайським шляхом став «учасником бойових дій» і навіть отримав «бойові» у розмірі 133 тисячі гривень за начебто участь у звільненні від окупантів Миколаївської та Херсонської областей у той час, коли він насправді грав на сцені в Києві.