Байден за ціною не постоїть?
Ключове питання на зустрічі Байдена і Путіна, якщо вона відбудеться 16 червня, – Україна.
Таку думку на шпальтах одного з російських опозиційних видань висловив російський політолог Андрій Піонтковський, який нині мешкає в США.
Текст його статті ми публікуємо без суттєвих змін.
Так само як на зустрічах в Ялті в кінці 2-ї світової війни головним конфліктним питанням була Польща. Рузвельт і Черчилль здали в Ялті Сталіну Польщу, а з нею ще й пів Європи, що визначило перебіг світової історії з 1945 по 1989 роки. У них, правда, не залишалося великого вибору.
Саме слово Ялта стало тоді символом капітуляції Заходу перед політичною волею і військовою міццю радянського диктатора, а сьогодні, 75 років по тому, воно ж звучить абсолютно неадекватною вимогою кремлівського пахана до США.
Дайте мені нову Ялту, зону моїх виняткових інтересів і домінування на всьому пострадянському просторі.
Але російська влада звертається за розв'язанням власних геопсихологічних проблем явно не за адресою.
Бо органічно не здатні в Кремлі зрозуміти, що проблема їх не в англосаксах, які їм нібито постійно паскудять, а перш за все в них самих, в тому, що ніхто з сусідів сам ніколи не відправиться покірно на зону в їх грьобану «Ялту».
Тому і захлинулася російська агресія в Україні ще при повній відсутності серйозної підтримки України з боку Заходу.
Тому в маніакальній гонитві за аншлюсом Кремль упустив минулої осені шанс постати перед народженим з масових протестів білоруським громадянським суспільством рятівником від божевільного диктатора і назавжди втратив Білорусь.
Тому в Закавказзі сьогодні – Азербайджан, який вступив в НАТО (один народ, дві країни), і ті, що ненавидять Кремль – Грузія (за анексію) і Вірменія (за зраду).
Туреччина вперше за останні 150 років утвердилася на порозі Північного Кавказу і на узбережжі Каспію. А про Казахстан і Середню Азію в контексті нової Ялти непристойно навіть нагадувати.
То яку ж Ялту збирається Путін обговорювати з Байденом? Він вважає, що демонстрацією військових м'язів, загрозою масштабного вторгнення в Україну він вже здобув якусь «перемогу»: президент США називав його «вбивцею», але пропонує йому тепер зустріч як «керівнику великої держави».
А Байдена сприймає як «рішалу» з сусіднього кварталу, з яким належить перетерти якісь прикордонні питання за спиною носіїв цих питань.
Але Байден приїжджає на зустріч як Лідер Заходу / Вільного Світу, що охоплює Україну, з єдиною і, як він любить повторювати, unwavering позицією по Україні.
У кращих чекістських і блатних традиціях Путін буде заперечувати, що у нього були такі наміри і одночасно вимагати плату за відмову від них.
Женева стане не Ялтою-2, а Мальтою-2. Обговоренням умов про почесну капітуляцію СРСР / РФ вже не в 3-й, а в 4-й світовій війні.