Для тих, кого з собою у владу привів Володимир Зеленський, можливість для України мати самостійну Церкву є прикрою випадковістю.
Офіс президента привітав усіх з датою Хрещення України-Русі. Дослівно: «Завдяки тому імпульсу єдності, який понад тисячу років тому дав нам князь Володимир Великий, ми побудуємо сучасну, квітучу, європейську Україну».
Хороші, а головне правильні слова. Всіляко їх вітаю і схвалюю. Але на рівні дій — все-таки, мав місце дещо інший підхід.
П'ятого президента звинувачують у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. А по факту — виходить, навпаки, за об'єднавчий процес (створення ПЦУ після з'єднання двох українських православних Церков — УПЦ КП і УАПЦ; до УПЦ МП теж зверталися) і за можливість для України мати самостійну Церкву.
І коли заступник голови Офісу президента Сергій Трофимов звинувачує попередню владу в упередженості у сфері релігійної політики, то це є нерозумінням довгострокових процесів і рішень. (При цьому він сам же явно демонструє свою прихильність певній, відомо якій, Церкві).
Вона, сказати б, одна з системоутворюючих подій. До слова, якщо з часу Об'єднавчого Собору і отримання Томосу за пів року (до травня 2019 року) до ПЦУ перейшла/оголосила про перехід 531 громада УПЦ МП, то за минулий рік (починаючи з травня 2019 року по липень 2020 року) — тільки близько 20 громад.
Тож, думай-ТЕ!