Кому ж вигідні вибори в Україні під час війни?

Бачимо гучний, ганебний і кривавий провал ідеї етносимбіозу українців із чужинцями. Маємо свій розум, продуктивність, відвагу для панування.

Вибори, вибори, кому вони вигідні? Тут маємо наступний перелік зацікавлених осіб:

• групі олігарха Ріната Ахметова, яку відтерли від влади й етеру;
• групі Ігоря Коломойського, яка вкупі із Деркачами-Дубінськими брала участь у атаці на «Burisma», а після повернення Джозефа Байдена була принесена у жертву;
• групі Віктора Медведчука (а отже, і Андрія Портнова), чиє охвістя й досі присутнє в Україні та в органах влади;
• невгамовній бабі Юлі Тимошенко;
• когорті мародерів і почотних маркітанток смарагдового забарвлення, які живуть своє краще життя.

Зєля Сцанич уже ж не торт і населення починає його тихо та гучно ненавидіти. Проте у своїй масі воно залишається таким же інфантильним, патерналістськи налаштованим, як і раніше.

Громадяни України здебільшого вперто шукають чарівника, який прилетить на «галубом вєртальотє», все їм «здєлає» і подасть на блюді у готовому вигляді. Тому чергове свято демократії, якому не передує глибока (а не декоративна) люстрація й очищення інформаційного простору, може завершитися черговим похміллям і кривавою діареєю.

Існують цілком законні й конституційні процедури зміни керівництва української держави. На них і слід наполягати, а не запускати чергові тарганячі перегони у спливаючій кров'ю країні.