Ухвалений й неодноразово редагований внутрішніми ворогами Основний Закон покликаний зробити з титульної нації меншість. Це ганьба!
Розповім про дефінітивний нігілізм як особливість провінційного світогляду. Так, Конституція України у Статті 11 зазначає, що держава сприяє «...розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».
А як визначає поняття «національна меншина» Закон України «Про національні меншини в Україні»? Ну, гляньмо безпосередньо у текст цього нормативно-правового документа:
«Стаття 3. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою».
Тобто в Україну, наприклад, приїхали три китайці й прийняли громадянство. Вони «виявили почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою» і так далі, і тому подібне.
То щó, вони тепер стали національною меншиною, для якої держава має утримувати школу, друкувати книжки, фінансувати канал телебачення? Не можна урівнювати діаспори з національними, тобто, автохтонними меншинами.
Всі прибульці, навіть в будь-якому поколінні, які усвідомлюють себе мовно, культурно та світоглядно приналежними до материнських націй, та які мають свої власні держави, є діаспорами. І вони, зрозуміло, повинні відповідно мати свої права.
Держава не зобов'язана нікому і ні в чому сприяти. Одне з її покликань — захищати права людини, в тому числі й право на самобутність, а от зберігати та розвивати свою самобутність чи асимілюватися в український етнос, і таким чином позбавитись комплексу меншовартості від усвідомлення своєї меншості, то вже природне право людини.
І насамкінець, раджу пригадати, які гасла ми чули від наших політиків у 1990-х (і навіть на початку 2000-х — прим. ред.) роках. Наведемо показові цитати із преси того часу: