Влада російської федерації імплементує до свого Карного кодексу нові поняття: "мобілізація", "воєнний час" та "воєнний стан".
У зв'язку з цим прогнозую паніку та істерику в українському сегменті соціальних мереж, як від так званих "лідерів суспільної думки" (блоґерів, експертів, аналітиків і деяких політиків), так і умовно колективної "Людмили Федорівни", яка бігатиме по коментарях із криками: «Божечки, що тепер буде?!».
І ось ця остання, як колективний образ пересічного аполітичного українця? буде напозір молитися, звісно ж із долоньками, іконками, ну й усе, як має бути у таких випадках...
Тá спробую зіграти все-таки на випередження, може хоч когось встигну морально підготувати до потенційного панічного шквалу.
Закон писався ще за часів Боріса Єльцина, а тодішній геополітичний розклад взагалі не передбачав ситуації, за якої РФ змушена була б проводити загальну мобілізацію.
Власне, там "сам чорт ногу зломить", як з юридичної, так і з логістичної точки зору, оскільки наголос робиться на часі тотальної мобілізації, повноваження між усіма гілками влади на росії розподіляються рівномірно.
Себто, за умов проведення мобілізації, вже чинний бункерний щур Владімір Путін позбавляється частини повноважень.
Безумовно, "пси війни", які засіли в одній із башт Кремля, хотіли б саме такого сценарію, саме тому, в якості одного з варіантів розвитку подій розглядається так звана "хвороба Путіна", на час якої влада в РФ концентрується в руках Ради безпеки, а значить Ніколая Патрушева.
За чутками, саме за дозволом на такий варіант Патрушев полетів до Пекіну на зустріч із Сі Цзиньпіном, але не факт, що "червоний дракон" поставиться до цього прихильно.
Сі Цзиньпін щó, дарма напад на Тайвань відклав до 2027-го року? А ні, він чекає доки повз нього пропливе труп РФ і посилення цього трупа через тотальну мобілізацію та відсторонення слабкого Путіна явно не входить у його інтереси.
До речі про Путіна: після тотального приниження на саміті Шанхайської організації співробітництва, для збереження влади у нього є лише один вихід, і це не продовження війни в Україні й навіть не псевдореферендуми про входження до складу РФ, про які кричать ґауляйтери Донецька, Луганська та Херсона, ні.
Дар'я Дугіна не мала того ефекту, на який розраховував Путін, адже вона була покладена на "вівтар війни" її ж батьком, який є чи не основним ідеологом "псів".
Тому потрібна більш серйозна фігура, яка змусить інших "завалити обличчя" на термін, достатній Путіну для повернення власних позицій серед російської верхівки та олігархату.
Ідеальним кандидатом для публічної страти, на мою думку, є хтось зі здичавілих пропагандистів, які мають регулярні ефіри у прайм-тайм на федеральних каналах, уточню: Путінських каналах; ну, але як буде, так буде.
Підсумовуючи зазначу, що крики на росію про "тотальну мобілізацію", "референдуми", удари по "центрах прийняття рішень" і по критичній інфраструктурі Україн, – є:
Все це вони свідомо роблять для того, щоби захистити своїх "поводирів" на час напіврозпаду, а потім і повного розпаду державної структури РФ.
Тому спостерігаємо за плином подій і допомагаємо нашим Збройним Силам наближати спільну Перемогу України!
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт