Смерть Алєксєя Навального знаменує остаточний кінець ліберально-демократичних надій у РФ. Хоч на це і робили ставку західні кола.
Таку думку висловив голова вітчизняного Центру політичних студій «Доктрина» кандидат наук Ярослав Божко. Він стверджує, що вбивство Навального путінським режимом у колонії була очевидним і закономірним наслідком.
Фактично, відхід останнього реального опонента кремлівському діду у засвіти знаменує кристалізацію диктатури. Тож, як би не надувала щоки російська опозиція — свій момент вона безнадійно втратила, путін не випустить владу зі своїх скривавлених пазурів.
«Принциповий не перехід навальністів та інших опозиціонерів до силових дій і дистанціювання від радикалів були їхньою помилкою кінця 2000-х — початку 2010-х років. Після цього лякати владу зібраними підписами, online-петиціями та переглядами відео із розслідуваннями виглядало уже відверто напівмірами: ці всі заходи мали б значення якби було якесь ядро інших заходів, які й забезпечували б захоплення влади.
Без цього усього російська опозиція, мабуть, була останнім у світі середовищем, де продовжували імітувати, що якісь там окремі демократичні процедури на росії ще якось впливають на владу, і тому треба гратися з ними до останнього. Проблема також і в іншому: смерть Навального — також кінець великого-великого проєкту, на який робили ставку західні кола демократичного спрямування. Називається він «демократизація росії».
Ера оксамитових революцій закінчилася й усі висновки з двох Майданів в Україні Кремль зміг зробити завчасно. Навальний — останній місток, який залишав політичні ілюзії щодо демократичних перетворень у РФ ненасильницьким шляхом реалістичними хоча б для тих, хто підтримував цей проєкт на Заході. Місток обірвався. Необхідна зміна тактики», — зазначив Ярослав Божко.