РФ пішла війною проти України, аби порвати внутрішню негативну тенденцію, яка вела її у прірву. Скільки лишилося агресору – покаже час.
Російські дії із позавчорашнім обстрілом міст України навряд чи приводили до якогось відчутного успіху, чи довгострокових проблем. Вести війну для московії із військового ракурсу вести легше не стало ні на йоту.
Натомість деяка можливість для РФ лише більш гучно почала тріщати по швах. Не так давно московія знову намагалась просунути через Реджепа Тайїпа Ердогана свою лінію щодо перемовин.
В їхньому баченні мали зустрітися чотири західних держави – США, Велика Британія, Франція, Німеччина і РФ, за посередництвом Туреччини, щоби обговорити, як виплутуватися із ситуації. Власне кажучи, моменти коли росіяни імітують свою договороздатність і маскуються під "win-win" стратегію це значно небезпечніше аніж всі прояви їх варварського нутра.
Бо самостійно вони нічого не досягнуть, а ось коливання в бік договороздатності було б для нас дуже поганим знаком. Щонайменше, росіяни могли б дати "примару" не збільшувати ескалацію власними руками в обмін на умовне гальмування процесів надання нових типів озброєнь яких у нас раніше не було.
Але вони самі спокійно витерли сраку цією хоч і невеликою, але можливістю. Просто взяли, бахнули на рівному місці черговий виток ескалації, недоговороздатності своєї сторони та самі надали аргументацію для дій яструбів на Заході: обстріляли купу об'єктів, наситили західні медіа кадрами із загиблими мирними людьми й політично ще більше завищили ціну будь-яких договорів із ними.
І це при тому, що, власне кажучи, у РФ уже немає методів виходу зі штопора кризовості, в який вони увійшли після 24.II.2022. окрім як укладення якого б то не було "поганого" миру із Заходом і Києвом одночасно. Нехай санкції й не зупиняють війни, але вони цілком зменшують спроможності та можливості на майбутнє.
РФ пішла війною в Україну аби порвати внутрішню негативну тенденцію, яка і так вела її в прірву: ще одна "російсько-японська", тобто "маленька переможна"... У підсумку тенденція лише пришвидшилась, бо кожен хід на дошці має свою ціну.
Пересувати фігури від нудьги – найнебезпечніше заняття. І так багато хибних кроків одночасно дуже натякають на нежиттєздатність самої механіки, яка видає нагору такі рішення, отже, сама система у підсумку помре.
Тут пригадується давній вислів зі Старого Завіту: מְנֵא מְנֵא תְּקֵל וּפַרְסִין (Мене, мене, текел, упарсин). «Бог підрахував царство твоє і поклав кінець йому, ти зважений на вагах і визнаний дуже легким, царство твоє розділене і віддане мідянам та персам», – ці слова невідома рука прокреслила на стіні під час бенкету царя Валтасара, що віщувало швидку загибель Вавилонської держави від рук перса Кіра.