«Україно, Україно, подивись на себе. У твоїй хаті сидить ворог і сміється з тебе!..». Пророчі слова Тараса Шевченка, які актуальні досі.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
«Шоумен» — так дуже влучно назвав свою книгу про Володимира Зеленського американський журналіст і публіцист Саймон Шустер. Бо той, хто нині виконує обов'язки президента України, справді не лише був ним усе своє життя до Банкової, а й залишається таким досі.
Втім, важливо розуміти не лише те, ким він є, а й якими бачить нас. Ми для нього не громадяни, які доручили керувати їх країною, люди з обов'язками та правами, а лише глядачі, які не мають права втручатися у те, що спостерігають на сцені.
Якщо раптом йому здасться, що хтось з акторів поруч отримав трохи більше аплодисментів, то в наступному акті його вже не буде на сцені. Бо він не лише головний актор, але й автор сценарію.
Ще іноді, для поглиблення контакту з аудиторією, когось із зали запросять на сцену, зіграти якусь маленьку роль. Це завжди подобається глядачам, які вірять: запросять і їх.
Його комунікація до українців — це не пояснення, чому він робить так, а не інакше. Бо, звісно, пояснення того, що відбувається на сцені зіпсує сприйняття вистави.
Його спілкування з українцями — завжди драма, сповнена інтриг і несподіваних поворотів, де він із задоволенням бавиться із почуттями глядачів. Він смішить, лякає, заспокоює, викликає замилування собою.
У такій комунікації точно не потрібні справжні журналісти, які заглядають за куліси, дошукуються, що було справді, що може бути далі.Бо не треба спойлерів: вони псують виставу.
Він так захопився виставою, що спершу не бачив непередбаченої сюжетом пожежі у театрі. А потім, коли не помічати стало неможливо — став імпровізувати, вплітаючи її у на ходу змінюваний сценарій.