У штурвала корабля «Україна» проросійські блазні та необільшовики. Саме вони спрямовують державу у глибоку прірву на догоду сіоністам.
Скажімо відверто, аптека не може конкурувати з драґ-дилерами, як і високе мистецтво саме по собі не заборе квартальний (прости Господи) «йумор». Є речі, які слід просто забороняти, причому на державному (а отже, і законодавчому) рівні.
У нас же заборонена й криміналізована популяризація символів країни-агресора (а заодно й символіка нацизьму на догоду міжнародним хвілантропам і англосаксам). Заборонений також антисемітизм, з якого б це дива, хіба Україна не безпечна для євреїв і арабів країна?
Так само потрібно ставити жорсткі перепони дегуманізації титульної нації та дискредитації Української Держави. І так, без жорсткої й рішучої реакції свідомої громадськості, від якої бідні-нещасні актьори-зубоскали змушені «закривати коменти» у соціальних мережах, процес криміналізації українофобії та диверсій проти державності не почнеться.
І знаєте, хотілося, щоби нарешті в Україні запанувала наша українська національна ідея та український націоналізм, а не той ура-патріотизм перефарбованих прислужників олігархів. Бо націоналізм — абсолютно нормальна реакція етносу, що переживає зовнішню агресію.
Така ж нормальна, як лихоманка, кашель, чхання, блювота біологічного організму, в який потрапила інфекція/отрута/чужорідне тіло. Можна, звичайно, притлумити захисні механізми, щоби суб'єкт виглядав зовні привабливішим, але це знизить його шанси на виживання.
Відтак, засудження проявів націоналізму з боку жертви агресії, вишукування й винюхування у неї ксенофобії та «обскурантизму» є (непрямим) сприянням агресору. Ознакою лицемірства і прихованих ворожих намірів, тож думай-те!