Герої Крут стали взірцем захисника Батьківщини. Як і «кіборги» та оборонці Маріуполя у новітній історії України...
29 січня 1918 року поблизу села Крути на Чернігівщині за 130 кілометрів на північний схід від Києва, близько 500 київських курсантів і вояків із лав «Вільного козацтва», дали бій проти 5-тисячної російської орди. На чолі загарбників стояв царський офіцер Міхаіл Муравйов.
З історичних хронік та спогадів очевидців відомо, що українським захисникам вдалося на 4 доби зупинити просування ворога, що переважав у 10 разів, знищивши близько 300 окупантів. Втрати українських сил становили близько 100 воїнів (із-поміж них 27 юнаків, які відступаючи потрапили у полон).
З полонених спочатку знущалися, а потім розстріляли. Поширеною є інформація, що вороги пропонували полоненим перейти до них на службу, але жоден з юнаків не погодився зрадити Україну, ставши манкуртом-більшовиком.
Так, учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла України...», а решта студентів підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
Бій під Крутами став успішною оборонною операцією з переважаючими силами ворога, наступ якого зупинив на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брест-Литовський мирний договір із країнами Четверного союзу.
Ця міжнародна угода означала визнання самостійної Української Народної Республіки суб'єктом міжнародних відносин. Нині, на 10-й рік війни українці вшановують незабутній подвиг наших героїв.
«Війна проти росії царської, більшовицької, а тепер і путінської триває досі. На жаль, досі на українській землі. Але у цій війні ми переможемо, бо нині Росії протистоять не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна українська армія», — написала громадська діячка Галина Осарчук.
«Герої Крут стали взірцем захисника Батьківщини – як і «кіборги» у новітній історії України... ми не знаємо поіменно всіх хлопців, які там загинули, але пам"ятаємо, що вони захистили Батьківщину у найважливіший момент, коли цього не захотіли чи не змогли зробити інші», — додає волонтерка Лідія Іванюк, яка нагадала, що сьогодні війна триває із тим самим ворогом і знову ллється українська кров.
«Я (колись) не знала, що той лад, що в нас був аж до 1991 року — насправді, окупація. Я не знала, що 1991-го ми відновимо Незалежність, але щоби це вважалося відновленням, а не проголошенням, для цього нам знадобляться такі важливі історичні угоди, які були укладені в ті дні, коли Крутяни тримали московитів під Крутами й не пускали в Київ. Не знала... Тепер знаю. Знають мої діти. Знають українці і діти українців. Ми невпинно йдемо до української України», — так нагадує про знаменну подію письменниця Лариса Ніцой.
Відзначимо, що геройський чин крутян створив навколо них легенду і, відповідно, став прикладом для наслідування і підставою для увічнення. Так, сьогодні в Україні — один із найвідоміших закладів (ліцей) первинної ланки загальної системи військової освіти України має ім'я Героїв Крут.
Великою пошаною крутяни користувалися і у воїнів УПА; дякі із повстанських підрозділів мали ім'я «Крути». Саме підрозділ УПА «Крути» від 24 квітня до 30 червня 1945 року відбув військово-пропагандивний рейд із Заходу України по північній частині Правобережної України, доходячи в околицях Києва до Дніпра.
Загалом, повстанці, які крім всього несли ідею гідно прославити підрозділ названий на честь «крутян», за 70 днів пройшли 900 кілометрів. За цей час відділ мав 11 збройних сутичок із ворогом, в яких знищено 28 енкаведистів.