Ця наша війна – екзистенційна на всі 100%. Адже у випадку неуспішного результату війни, Україна просто припинить своє існування.
У випадку перемоги Україна, – стає лідером значної частини Європи, лідером постсовєцького простору. Власне, перемога або смерть у прямому сенсі слова.
Українці, без перебільшення, – унікальна нація, де кожен перший, у тому чи іншому ступені несе у собі кров військово-аристократичного козацького стану. Не плебсу, звісно, як би нас не переконували у зворотному безрідні писаки-альтернативісти.
Ось, чому більшовики нас так люто і шалено знищували. Це був природний страх безпородного пса перед вовком, щура перед левом...
Наш ворог – це, навпаки, найгірший людський матеріал на планеті. Залишки колишніх москвинів, від яких лишилися найгірші: нащадки чекістів, вертухаїв і кримінальників.
Гігантський табір біглих рабів, які так ніколи й не зможуть стати вільними людьми. У них навіть експлуатація всередині їхнього гадючника нагадує не плантацію на чолі з жорстоким господарем, а знущання умовно сильніших над слабшими у рабському бараку.
На Московії панів, ані добрих, ані злих, не лишилося, оскільки більшовизм усе "вичистив" (буквально!) кривавим терором під корінь. Тож наша війна: це війна цивілізації проти дикунства, природного порядку – проти соціального збочення, вільного пана – проти здеградованого раба.
Ми не можемо лише тримати оборону, ми приречені на експансію; не маємо іншого виходу. Але на відміну від чужинських імперії, з Півночі чи Півдня, для українців свобода є гарантом нашої державного суверенітету.