Львівські депутати та чиновники зовсім не вивчали українську історію.
Виконком Львівської міської ради не погодився з рішенням суду та не дозволив ексгумувати й останки солдата, якого поховали замість агента радянського агента і терориста НКВС Миколи Кузнєцова.
За відповідне рішення всі члени виконкому проголосували одноголосно, повідомляє видання «Вголос».
На думку секретаря Львівської міськради Маркіяна Лопачака, таке рішення суду є намаганням спонукати львів'ян до співпраці з країною-агресором.
«Черговий суд вчергове спонукав Львівську міську раду передати останки совєцького диверсанта, агента НКВС Миколи Кузнєцова його родичам у Московію. І Львівська міська рада вчергове відмовилася одноголосним рішенням виконавчого комітету. Бо позиція Львова чітка і незмінна: ніякої співпраці з агресором, одвічним ворогом України і вбивцею українців не може бути», – заявив він.
Разом з тим дивує не це. Дивує поголовна довіра львівських депутатів та чиновників до радянських міфів.
Так, одним з міфів є як раз уявлення про героїчну смерть терориста у бою з бандерівцями та те, що він підірвався гранатою, щоб не здаватися у полон.
Як міфом є його поховання у Львові.
Насправді Кузнєцов загинув від рук бандерівців, але до бандерівців він прийшов сам, щоб проникнути у ряди підпілля для розвалу руху зсередини.
Своєю чергою, Останній Бастіон повідомляв, що про арешт Кузнєцова свідчили одразу три оунівці, які мали відношення до спецслужб ОУН, але не були тісно пов'язаними між собою.
Артем Петренчук — контррозвідник ОУН, який брав участь в арешті терориста і залишив спогади про арешт агента.
Також у своїй книзі Служба Безпеки революційної ОУН у боротьбі з НКВД-НКГБ-МГБ-КГБ керівник розвідки ЗЧ ОУН Мудрик підтверджував інформацію, що Кузнєцов потрапив у полон і після закінчення слідства його було знищено.
Третій за ліком, хто свідчив про арешт терориста — Лука Павлишин, колишній військовий референта УПА «Південь», який посилався на слова самого шефа СБ ОУН:
«Ось як сам керівник СБ ОУН Микола Арсенич пояснював причину чисток в ОУН, які мали місце в березні-квітні 44 року: Біля Рівного СБ-істи зловили велику більшовицьку рибу – розвідника у формі німецького офіцера.
Він вже встиг вбити багатьох німецьких високопосадовців у Рівному та Львові», – згадував Лука Павлишин.
Інформація, надана Артемом Петренчуком, повністю збігається також з тим, що переповів у своїй книзі військовий референт УПА Південь Лука Павлишин, знову ж таки посилаючись на шефа СБ ОУН Миколу Арсенича:
Умова була така: щоб не катували під час допитів, добре годували і, звичайно, зберегли йому життя.
За це він погодився працювати на ОУН та здав своє численне підпілля.
Але Миколу Кузнєцова таки розстріляли, і його тіло поховано неподалік містечка Дубно, що на Рівненщині.
В результаті свідчень Кузнєцова виявили, дійсно, величезну сітку – близько 300-от розвідників та агентів в рядах УПА і ОУН.
До слова, Артем Петренчук за свого життя не пояснював масштаб чисток в ОУН і УПА, які мали місце в березні-квітні 44 року, після того, як ту велику більшовицьку рибу зловили…
Але про це він говорив своїй дружині – розвідниці ОУН – Надії Петренчук, яка вже задовго після смерті чоловіка – Артема розповіла, що, коли взяли Кузнєцова, то в результаті його свідчень виявили 300-от розвідників та агентів в рядах УПА й ОУН.
А керуючись принципами гуманності, справжнє тіло мертвого ворога варто таки було б повернути рідним, якби його вдалося б знайти.
Це було б справедливо і стосовно останків людини, яку поховали замість Кузнєцова у Львові.