Природний творчий геній кожної людини пригнічується від народження. Вплив держави прямо пов'язаний із цією нівеляцією унікальності.
Про це на конференції «TEDxTucson» заявив доктор наук Джордж Ленд. Його виступ спричинив справжній фурор, адже аудиторія дізналася шокуючі результати тесту на креативність, розробленого для NASA, але згодом використаного для тестування школярів.
Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США звернулося до Джорджа Ленда, Бет Джерман і Ґейвіна Насіменто із проханням розробити вузькоспеціалізований тест, який дозволив би їм ефективно виміряти творчий потенціал науковців та інженерів-ракетників. Тест виявився дуже вдалим для цілей NASA, але дослідники залишили кілька питань:
Потім науковці провели тест серед 1600 дітей віком від 4 до 5 років. Те, що вони виявили, шокувало їх, адже це тест, який перевіряє здатність вигадувати нові, різноманітні та інноваційні ідеї для розв'язання проблем.
Як ви вважаєте, який відсоток цих дітей потрапив у категорію геніїв із доволі розвиненою уявою? — Цілих 98%!
Науковці були настільки вражені, що вирішили провести ще одне дослідження та знову протестували дітей через 5 років, коли їм виповнилося 10. У результаті лише 30% потрапили до категорії геніїв.
Коли ж дітей тестували у 15 років, цей показник знизився до 12%! А яка ж справа у дорослих, хто з нас після багатьох років навчання у школі все ще спілкується зі своїм творчим генієм? На жаль, лише 2%.
«І для тих, хто сумнівається в послідовності цих результатів або вважає, що вони можуть бути поодинокими випадками: ці результати було відтворено понад мільйон разів. Наша команда працювала над цим дослідженням дуже ретельно і довго», — заявив колега Джорджа Ленда і співробітник NASA пан Ґейвін Насіменто.
Він підбив підсумки дослідження дітлахів і виклав їх у науковій статті. Оприлюднені дані шокували американське суспільство, оскільки виявилося, що шкільне навчання і державна освітня система у цілому позбавляє нас нашого ж творчого генія.
«Причину цього не так уже й складно зрозуміти. Школа, як ми її називаємо, — це установа, яка історично була створена для того, щоби зрештою служити інтересам панівного класу, а не простих людей. Для того, щоби так звана еліта могла підтримувати свій розкішний спосіб життя у неприкритій розкоші — де вони роблять найменший внесок, але отримують найбільше задоволення — вони розуміють, що дітей потрібно отупляти та промивати мізки, щоби вони приймали (і навіть служили) їхній хижій системі штучного дефіциту, нескінченної експлуатації та безперервної війни», — стверджує Ґейвін Насіменто.
І що ж тепер, чи можемо ми відновити нашу творчість? Джордж Ленд стверджує, що людство має можливість збільшити свої інтелектуальні показники до рівня максимум 98%, але з уточненням: якщо кожен із нас цього захоче.
Виходячи з того, що науковці NASA виявили під час досліджень із дітьми, а також того, як працює мозок, існує два види мислення. Обидва використовують різні ділянки мозку, і це зовсім різні парадигми у сенсі того, як вони формують щось нове у нашій свідомості.
Одне з них називається дивергентним — це уява, що використовується для створення нових можливостей. Інше називається конвергентним — це коли ви виносите судження, ухвалюєте рішення, перевіряєте щось, критикуєте, оцінюєте тощо.
Таким чином, дивергентне мислення працює як прискорювач, а конвергентне мислення гальмує наші найкращі зусилля і починання. Джордж Ленд пояснює, що його «дослідницька команда виявила, як навчаючи дітей, ми вчимо їх одночасно працювати з обома видами мислення».
Коли вас просять придумати щось нове, у міру цього те, чого навчають у школі здебільшого — це негайно шукати та бачити: «Ми це вже пробували», «Це погана ідея», «Це не спрацює» тощо. Ось, у чому річ, і ось, що ми повинні перестати робити за порадою Ленда і Насіменто:
«Коли ми заглядаємо всередину мозку, то виявляємо, що нейрони борються один з одним і фактично зменшують потужність мозку, тому що ми постійно судимо, критикуємо та цензуруємо. Якщо ми діємо під впливом страху, то використовуємо меншу частину мозку, але коли використовуємо творче мислення, — мозок просто спалахує».
Яке ж рішення? Цілком очевидно, що нам потрібно знову знайти всередині себе ту 5-річну дитину з її здібностями, які ніколи не зникають, адже «це те, у чому ви вправляєтеся щодня, коли мрієте», — нагадує нам Ленд.
Як же знайти ту 5-річну дитину у дорослому собі? Насіменто і Ленд кидають нам усім виклик: завтра візьміть до рук вилку, увімкніть 5-річну дитину всередині себе і придумайте 25-30 ідей того, як поліпшити цей столовий прилад; результат вас здивує і приголомшить.