Людиноненависницький індивідуалізм сягнув своєї критичної межі

Сучасний світ перебуває у занепаді. Ми всі з вами є свідками химерної антропосоціопатизації, яка не зупиняється ні перед чим.

Людина стає зрозумілою для самої себе лише в тому випадку, якщо вона має чіткі світоглядні орієнтири, які дають їй цілісне уявлення про світ, в якому вона існує. Такі типи світогляду, як міфологія та релігія, що існували в традиційному суспільстві чи наукова картина світу, яка сформувалася в період суспільства Модерну.

Себто вони давали цілісну та внутрішньо несуперечливу картину світу, виходячи з якої, людина могла визначити свою ідентичність. Почуття ідентичності дозволяла їй розуміти, ким вона є, та дозволяла поєднувати різні прояви її багатогранної особистості, які виникали під час її соціальних інтеракцій з іншими людьми у різних ситуаціях.

Нині ж принципово інша світоглядна ситуація:

• Відсутня певна цілісна картина світу і тому у свідомості однієї людини поєднуються різні картини світу.
• Вже не діють не тільки релігійні догмати, а й навіть доказова база «наукового атеїзму».
• Людина вільно оперує з довільними сегментами світоглядів, дискурсів, мов, які зовсім не поєднуються між собою.
• Кожен можете вірити у що завгодно, вважати себе та інших будь-ким, декларувати що завгодно.

А це все породжує кризу ідентичності людини. Оскільки ідентичність передбачає цілісність особистості та її суб'єктність стосовно зовнішнього світу.

Власне, маємо гіперболізований індивідуалізм, який досягає своєї критичної межі. Людина настільки «звільняється» від будь-яких форм колективної ідентичності, що поступово перетворюється на «суб'єкто».

Тобто стає постлюдиною, внутрішній світ якої позбавлений цілісності настільки, що унеможливлює самоідентифікацію та доцільну діяльність. І, як не дивно, але «суб'єкто» — найкращий об'єкт для маніпуляції заради пропаганди антигуманних «цінностей».