Пекіну важливо зберегти державність московії, щоби протистояти колективному Заходу. Сі Цзіньпін бачить Владіміра Путіна вічно зобов'язаним.
Від початку повномасштабної війни в Україні (24.II.2022) у нашому інформпросторі постійно з'являються ті чи інші звинувачення на адресу Китаю, в контексті його різноманітної допомоги РФ. І нафту з газом він купує, і мікросхеми постачає, і на міжнародній арені не втручається і, можливо, навіть зброю надає через "чорний ринок".
Усе це правда, скоріш за все навіть з останнім, утім... Зверніть увагу на те, яким чином Китай робить всі ці "послуги" для РФ: енергоносії купує за заниженими цінами, чіпи та мікросхеми передає через приватні, а не державні компанії, а ще – завалює російській ринок власними замінниками західних товарів, що, безумовно, наповнює його, а не російську казну.
Чому він так робить? Ну, по-перше, Китай діє у власних Національних інтересах, подобаються вони нам чи ні, а по-друге – він підтримує життєдіяльність РФ поки не підготувався сам, до більш серйозних та глобальних дій, і я не про Тайвань.
Ще перед 24.II.2022 комуністичний Китай ну ду-уже хотів, аби бліцкриґ Путіна вдався не тільки з військової, а й з геополітичної точки зору. Насамперед з геополітичної, адже якби Цивілізований Світ "проковтнув" ситуацію в Україні, Сі Цзіньпін організував би власний бліцкриґ якраз-таки на Тайвань.
Тá російського бліцкриґу не сталося, тож континентальний Китай взявся за своє стандартне заняття: всівся на березі річки в очікуванні трупа. Треба бути абсолютним профаном у геополітиці, щоб не розуміти на чий труп Китай очікує станом на 26.X.2022.
Здавалося б: навіщо Китаю труп РФ: через Сибір та Далекий Схід? Так, але ж справа не тільки у територіях та ресурсах, хоча без них нікуди, справа у геополітиці.
Станом на тепер, лізти на Тайвань – для Китаю є нічим іншим, як безглуздим самогубством. По-перше, у світлі "геополітичного паніндуїзму", який остаточно оформився у вигляді вісі США-Велика Британія-Індія, а по-друге, в світлі ринків.
Китаю невигідно втрачати світові ринки через військову авантюру з Тайванем. Тим більше що левова доля китайської економіки якраз і залежить від експорту.
А що втратить Китай в разі військової інтервенції у РФ (не в незалежну, суверенну та демократичну РФ, а в ту саму РФ, яка повною мірою показала і показує себе світові з 24.II.2022)? – Та нічого, ба більше: не втратить не тільки в репутаційному плані, а й у військовому та економічному.
Тобто, вже зараз Китаю на цьому напрямку сприяє майже все: розгромлена професійна армія РФ, корупція, ефект від мобілізації, соціально-економічні аспекти, сепаратні настрої в національних республіках... А на внутрішньому полі – посилення позицій китайських націоналістів, які дедалі гучніше нагадують про територіальний спір із РФ в контексті лінії кордону.
Тому, я прогнозую, що тектонічні зміни геополітичного ландшафту за Уралом, розпочнуться влітку 2023 року, коли Сі Цзіньпін остаточно освоїтися у новій ролі, а точніше звикне до абсолютної повноти влади. На той час РФ уже ослабне остаточно.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт