Недарма ж усі балки й водойми в обласному центрі мають козацькі назви. Це й Бабурка, Капустянка, Бандура, Мірошник, Домаха та Кінебаска.
Приголомшливою мапою, знайденою в архівах, поділився доктор історичних наук і сержант резерву Збройних Сил України професор Тарас Чухліб. Артефакт засвідчує існування місці сучасного Запоріжжя низки українських козацьких хуторів.
Зауважимо, що від 1734 року на землі майбутнього промислового міста поширюється адміністративна влада отаманів і полковників Нової Січі. Стратифікація поселень козаків на цих січових угіддях була відмінною від литовської та польської, а також кримськотатарської й османської традицій «степової урбанізації».
«Такий тип урбанізації передбачав існування на землях Війська Запорозького Низового невеликих сілець і хуторів, а також господарських поселень — зимівників. Власне, коли московська царська держава Романових почала зводити Олександрівський ретраншемент у межах побудови окупаційних військових оборонних споруд, ця фортифікаційна споруда об'єднала за своїми стінами українські зимівники та хутори, що виникали тут протягом 1720-1740-х років.
Ото на цій мапі 1746 року бачимо позначення червоними «крапками», щонайменше, 4 українських хуторів безпосередньо біля Олександрівського ретраншементу, ще 4 зимівники на березі Дніпра і 6 українських поселень вздовж річки Московка. А тепер скажіть: чому літочислення міста Запоріжжя ведуть від царського форту, а не від українських козацьких хуторів і зимівників?!», — слушно зауважив історик Тарас Чухліб.
Крім того, як раніше повідомляв «Останній Бастіон», перед так званим великим переселенням народів упродовж IV-VI століть у центрі й півдні України мирно мешкали кілька племен. Однак усе зіпсували кочові племена войовничих гунів.