Де стояло ґотське місто на Дніпрі?
Перед так званим великим переселенням народів (IV-VI століття) у центрі й півдні України мирно мешкали кілька племен. Все зіпсували гуни.
На цьому наполягає кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціології з Івано-Франківська пан Олег Гуцуляк. Як доказ своєї гіпотези дослідник наводить давньоґерманську «Пісню про Аттілу».
Мовляв, у ній невідомий автор згадує столицю держави гунів Данпарстад або також Данапрштад (буквально: Місто-на-Дніпрі), а біля нього ліс Мірквід (maere — «славний», kwid — «білий»). Перш за все варто звернути увагу на уривок про легендарних Хльода та Анґанта.
«Пісня оповідає про життя племені ґотів у володіннях Гейдрика на землях Гуналанді, де простягався знаменитий ліс Мірквід, а біля нього — священні для ґотів могили та знаменита скеля у Дан(с)парстаді. Ліс ототожнюємо з урочищем Білгород на правому березі річки Ірпінь (сучасне село Білогородка Києво-Святошинського району), де для оборони Києва із заходу було побудовано у 991 році велике місто Білгород.
Син Гейдріка — Хльод — підступно виманив у спадок священні могили та скелю і внаслідок цього отримав верховний титул правителя Гуналанду. Власне, саме ім'я Хльод вказує на його носія як на власника священних могил предків. Погляньте на мовні порівняння на снові ймовірного спільного кореня з індо-європейського «kloiuo» (схил):
- давньоісландська — hlid;
- ґотська — hlaiv;
- латина — clivus;
- старогрецька — kleitys;
- литовська — slaitas;
- давньосаксонська — hleo.
Одночасно ім'я Хльод може бути титулом правителя міста, що юридичний свій статус набував внаслідок заволодіння особливими священними місцями біля міста. Можливо, тут у київському володарі Хльоді слід бачити не лише ведичного героя Сканду, бога війни, який як власне божество був включений у пантеон на межі християнської ери й ім'я його зазнало в Індії, а й легендарного полянського ватажка Кия», — зауважує науковець.
Дані археологічних досліджень дають підстави вважати, що ґоти протягом III-IV століть здійснювали поетапну інфільтрацію на землі, заселені скіфо-сарматським союзом племен, із подальшою асиміляцією останніх. Вона здійснювалася поступово, ймовірно, жодного централізованого керівництва не передбачалося.
Олег Гуцуляк також вважає, що на заході й півночі України після поразки гунам залишився єдиний ґотський рід Тервінґи-Амалів, яких літописці згодом записали до «слов'ян». Тому плем'я деревлян на чолі із князем Малом було ґерманського походження, яке на відміну від Рюриковичів мало право на Київський престол.
Раніше медіаагенція «Останній Бастіон» повідомляла своїх читачів про те, як нащадок козаків Микола Гоголь писав, що українці — «народ за вірою і місцем європейський, а трибом життя й звичаями — цілком азійський». Це пояснює наш національний менталітет.
