Влада і населення РФ вірять у власне месіанство, яке має здійснюватися "вогнем і мечем". Дарма, що ця місія покладена на людський непотріб.
Подібна ситуація вже мала місце в історії, і не тільки Московії, а й тих, на кого вона прагнула рівнятися. Маємо на увазі Римську та Візантійську імперії; обидві сконали.
Натомість країна-агресор настільки міцно вп'ялася у ґрунт, що має здатність до химерного переродження. Тут принагідно згадати теоретичні надбання авторитетного американського соціолога минулого століття Чарльз Тіллі.
Він дуже чітко зміг описати занепад стародавнього Риму через глибинну трансформацію тамтешнього війська. Державна ж організація була переважно неформальною: імператор не завжди виконував покладені на нього обов'язки, а делегував їх місцевим князькам (губернаторам і олігархам), які контролювали відносно невеликі території, але мали свій чималий бюджет.
За доби Римського царства і республіки воно було армією середнього класу (ополчення повноправних громадян – S.P.Q.R.), згодом (у часи ранньої імперії) – вже армією простолюдинів, наприкінці існування – армією варварів. Існує міф, що Рим упав нібито від делікатності її громадян, але пан Тіллі певен у протилежному:
«Стародавній Рим, яким таки пишалися італійські фашисти, опинився у глибокому занепаді від бідності та огрубіння населення. "Зніжений" воєнними перемогами та різнорідними заморськими трофеями Рим був сильним до II століття після Різдва Христового, далі ж – економічна катастрофа імперії, зумовлена демографічними змінами.
Варвари (ґерманці, кельти тощо) все більше проникали у державне тіло імперії. У III-V століттях саме з прибулих чужинців і формувалося війська, до якого також масово брали простолюдинів, аби просто прогодуватися.
Але водночас влада відмовляла своїм же зубожілим громадянам потрапляти до так званих елітних підрозділів, віддаючи перевагу варварам. Стало політично небезпечно створювати армію із середовища власного населення, оскільки була велика загроза внутрішнього опору та бунту».
Американський соціолог уточнює, що римська знать доби імператорів Каракалли – Ромула Авґустула відверто побоювалася нижчих верств, які бувши у складі когорти чи легіону повернуть зброю проти влади. Натомість кельтів чи ґерманців за невелику плату або ж привілеї у римській армії можна було використовувати не тільки для зовнішніх воєн, а й для придушення внутрішніх повстань.
Усе це нині спостерігаємо за Збройними силами РФ, де вже чітко простежується фрагментація на 4 основні й далебі ворожі між собою табори:
Фактично, самозваний "третій Рим" із Залісся опинився у петлі часу й власній упевненості у перемозі. Хоча насправді прямує до цілковитого колапсу, і не тільки на полі бою в Україні.
Між тим, як раніше повідомляв "Останній Бастіон", корінні етноси РФ мають останній шанс на здобуття власного суверенітету. Народи, які будуть в одному човні з ресурсною федерацією до самого кінця у цій війні – підуть на дно разом із цим російським човном.