Корінні етноси РФ мають останній шанс на здобуття власного суверенітету
Народи, які будуть в одному човні з ресурсною федерацією до самого кінця у цій війні – підуть на дно разом із цим російським човном.
Як ідеться в аналітичному матеріалі наших колег із видання "Вільний Ідель-Урал", татари та башкири не готові проливати кров за свою незалежність, тож гинуть за Кремль, який і надалі їх пригнічує.
Зазначається, що починаючи з 24 лютого, і татарський, і башкирський, і рухи інших корінних етносів Поволжя певним чином еволюціонував, адже розуміють, яку долю їм готує бункерний щур у разі збереження державного утворення РФ.
Усе більше крамольних думок роїться про те, що татари з башкирами, як і чуваші з мокшанами – це "гарматне м'ясо", мовляв, війна проти сусідів – остання можливість недобитої імперії завадити самостійницькому зриву цих народів.
Найсміливіші діячі, як Рафіс і Нафіс Кашапови чи Руслан Габбасов ідуть ще далі, стверджуючи публічно (буквально) наступне – теперішня велика є ледве не останнім шансом на вихід зі складу РФ і створення сласних незалежних держав.
Наступний етап такої еволюції – перейти від сміливих думок до сміливих вчинків (тобто, уточнюючи, до прямої дії проти росії всередині самої росії – прим. ред.) і до цього варто переходити вже, не чекаючи програшу московії на полі бою.
Показово, що на сьогодні мокшани, марійці, чуваші, ерзяни, удмурти бояться проливати власну кров за свободу своїх народів, за незалежність своїх держав, адже вони вже воюють і віддають життя за кремлівського бункерного щура.
«Будьмо чесними самі з собою: не потрапити у жорна агресії так чи інакше не виходить – наші народи зазнають втрат. А скільки татар і башкирів загинуло борючись проти ЗС РФ? Ми відповімо ствердно: нуль! А скільки їх загинуло, стало каліками, продовжуючи життя імперії та владу Владіміра Путіна? Крім названих недоліків, є ще й дуже велика татаро-башкирська помилка. Воно ж стосується і мокшан, і ерзян, і чувашів, і марійців, і удмуртів...
Може досить уже гнути спину і прислужувати Кремлю, який утилізує наших одноплемінників на українському фронті?! Адже коли хтось із вас думає, що гинуть виключно ватники, то цей хтось відверто помиляється. Патріотів наших народів Кремль жене на загибель у першу чергу, бо розуміє наслідки. У разі ж, якщо росія захитається, коли її державний суверенітет і теперішні кордони поставляться під сумнів, тоді ми гучно про себе заявимо. Хоча й очевидно, що майбутнє післявоєнного устрою РФ вирішуватиметься за найактивнішої участі України та західних країн. Саме Київ визначатиме параметри договору/акту, який підпишуть після закінчення війни, а також з ким цей договір буде підписано», – переконані автори аналітичного матеріалу.
Так, цілком імовірно, що Україна за посередництва і підтримки країн-учасниць Європейського союзу, Північноатлантичного альянсу, а також США виставлятимуть умови росії, а не національним рухам, яких зараз не видно і які заявляють про себе поодиноко переважно на еміграції.
Так, певно будуть і винятки – Чечня та Дагестан, адже вже зараз українські та західні політики виносять ці території за дужки, говорячи про оновлену росію; на те є підстави у вигляді суб'єктності.
Відтак думати мокшанам, чувашам і марійцям про те, що Україна та Захід створять підмандатну (не обов'язково окуповану – прим. ред.) територію Ідель-Урал та введуть туди миротворчі війська, створюватимуть національні держави для корінних етносів – це наївність.
Швидше за все, історія знову повториться – у справі державного будівництва допоможуть тим, хто самостійно боротиметься (незалежно від кількості населення та займайної територій) за власну свободу від імперії; ічкерійці тут яскравий приклад!
Натомість тим, хто на момент поразки РФ у війні не боровся і навіть не подав свого протестного голосу проти Кремля, нічого не світить – власне, як і у попередні фази розвалу, у 1917-му і 1991-му.
Для довідки: фінам і естонцям у 1918 році допомагали не тому, що «у них був вихід до зовнішніх кордонів», а тому, що вони власноруч створили свою армію і почали битися з агресором зі Сходу.
Адже, якщо ви не готові боротися – навіщо тоді допомагати вам; нехай вас у рази більше, ніж естонців – який у цьому сенс?
Усім пригнобленим і уярмленим корінним етносам, як достоту й українцям, слід затямити, що допомагають завжди тільки хоробрим та рішучим, хто не опустив рук і не склав зброю.
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що днями у шведському Гельсинборзі зібралися представники корінних етносів, самостійницьких і регіоналістих рухів із РФ, аби вирішити долю імперії.
