Китай і Північна Корея ділять російський Далекий Схід.
У жовтні 2025 року українська розвідка (ГУР) оприлюднила звіт, який можна назвати сенсацією: росія, відчайдушно потребуючи підтримки союзників для продовження війни проти України, фактично віддає контроль над своїм Далеким Сходом.
За даними розвідки, москва, не маючи змоги інвестувати в розвиток регіону, відкриває двері для економічної, демографічної та трудової експансії Китаю й Північної Кореї.
Це не просто гіпотеза — це реальність, у якій 40% російської території (майже 7 мільйонів квадратних кілометрів із населенням 7,9 мільйона осіб) ризикують перетворитися на арену чужих амбіцій.
Ми проаналізували цей процес, спираючись на оригінальний звіт і свіжі дані 2025 року, отримані з відкритих джерел. В умовах, коли російська економіка стагнує під санкціями, а війна виснажує ресурси, Далекий Схід стає не периферією, а полем битви за вплив.
Китай давно розглядає російський Далекий Схід як природне продовження своєї «порожньої» Маньчжурії, де демографічна криза й дефіцит ресурсів штовхають Пекін до експансії.
За прогнозами, китайські інвестиції в регіон сягнуть 1 трильйона рублів уже у 2025 році, проте це здебільшого торговельні угоди, а не інфраструктурні мегапроєкти.
Товарообіг між росією та Китаєм зріс на 5,5 мільйона тонн у 2024-му і на 36% у першій половині 2025-го, як зазначив сенатор від Хабаровського краю Віктор Калашников.
Китай уже забезпечує дві третини всіх іноземних інвестицій у Далекий Схід, фокусуючись на енергетиці та сільському господарстві, що робить регіон залежним від поставок із КНР.
Та це не просто гроші — це «китаїзація», термін, який дедалі частіше з’являється в російських і західних ЗМІ.
У вересні 2025-го Saratoga Foundation відзначила різкий спад російсько-китайської торгівлі порівняно з піком 2022–2024 років, але це не послабило вплив Пекіна: навпаки, він зріс завдяки міграції.
Десятки тисяч китайських робітників і торговців осіли у прикордонних районах, формуючи анклави, у яких росіяни майже не беруть участі в економічному житті.
За оцінками, від Владивостока до Уралу проживає до 2 мільйонів китайців, і їхня кількість зростає завдяки територіям випереджального розвитку (ТОР) і безвізовому режиму.
«Китай і КНДР повільно захоплюють Далекий Схід росії», — зазначають коментатори, посилаючись на свіжий аналіз United24 Media.
Аналітично це виглядає як класичний прояв «м’якої сили»: Пекін розв’язує свої внутрішні проблеми — демографічний спад у Маньчжурії та сировинний голод — за рахунок росії, яка в обмін отримує кредити й товари.
Але ціна висока: за даними Engelsberg Ideas, Далекий Схід потерпає від демографічного спаду, слабкої віддачі від інвестицій і зростаючої залежності від Китаю, попри державні вливання.
У довгостроковій перспективі це може призвести до того, що москва втратить не лише економічний, а й політичний контроль, перетворивши регіон на «китайський форпост».
Паралельно з Китаєм москва звертається до КНДР по «дешеву робочу силу», щоб заповнити прогалини, спричинені мобілізацією та еміграцією. За останній рік офіційно прибуло понад 15 тисяч північнокорейських робітників на Далекий Схід, але неофіційні оцінки — до 50 тисяч.
російські компанії запросили ще 150 тисяч контрактів, а Пхеньян заробляє до 500 мільйонів доларів на рік, виплачуючи робітникам копійки.
У червні 2025-го кремль офіційно підтвердив відправку 5 тисяч північнокорейців на відбудову прикордонних регіонів з Україною, що постраждали від війни.
Свіжі розслідування 2025 року змальовують похмуру картину: BBC у серпні процитувала північнокорейців, які працюють «як раби» на російських будівництвах, де війна проти України спустошила ринок праці.
NKNews у вересні описав умови як «рабству-подібні», посилені санкціями, які зробили північнокорейців ще більш експлуатованими.
Більше того, за даними Kyodo News, деякі з цих робітників вступають до російської армії, і сотні вже відправлені на фронт.
Коментатори зазначають, що Північна Корея використовує росію у власних інтересах, постачаючи зброю й людей, виконуючи для москви «брудну роботу».
Це не просто трудова міграція: КНДР розв’язує проблему безробіття й дефіциту валюти, а росія — кадровий голод. Але ризики величезні. Sejong Institute у 2025 році фіксує зростання кількості північнокорейців на кордоні з Україною до 15 тисяч на середину року, з планами додатково завезти ще 6 тисяч.
У трикутнику «росія–Китай–КНДР» москва стає молодшим партнером: як пише Asia Times, Пекін виграє від дешевих російських енергоносіїв і стабільної КНДР, але уникає формального альянсу, щоб не дратувати Вашингтон.
FPRI у березні попереджала: глибоке співробітництво росії з Пхеньяном може підірвати інтереси як москви, так і Пекіна у Східній Азії.
Подвійний тиск Китаю й КНДР створює вибухонебезпечну суміш. Обидва ядерні гравці зміцнюють позиції на російській землі: Пекін — через економіку, Пхеньян — через робочу силу. У довгостроковій перспективі це може спровокувати конфлікт інтересів між «партнерами», як прогнозують аналітики.
Для росії це не лише втрата 40% території, а й стратегічний провал: війна проти України посилила залежність від Азії, зробивши Далекий Схід її «ахіллесовою п’ятою».
росія тепер — «молодший партнер» Китаю і потребує допомоги однієї з найбідніших країн світу — КНДР.
Для глобальної безпеки це тривожний сигнал. CSIS у жовтні аналізує відновлення дипломатії Китай–КНДР: візит Лі Цяна до Пхеньяна у 2025-му символізує не лише ритуал, а й реальне зближення, яке може дестабілізувати Азію.
росія, своєю чергою, ризикує не лише територією, а й суверенітетом — GIS Reports ще у 2024-му попереджали, що китайська присутність на Далекому Сході позначиться на Європі більше, ніж на Азії.
росія платить за війну проти України не лише санкціями, а й шматками своєї території. Поки кремль чіпляється за «поворот на Схід», Китай і КНДР методично перекроюють карту впливу.
Для москви єдиний вихід — інвестувати в регіон самостійно, але війна й корупція роблять це утопією. У підсумку Далекий Схід може стати не мостом в Азію, а могилою російської імперії.