Інтерв’ю з Сергієм Антоновим, співголовою руху «Вільна Удмуртія», який своєю метою оголосив вихід зі складу московії.
Пане Сергію, коли було створено рух «Вільна Удмуртія»?
Вітаю, наш рух виник у липні 2023 року як природна реакція на повномасштабне вторгнення росії в Україну. Його засновниками стали я, колишній депутат Державної ради Удмуртської Республіки, та Микола Суворов — відомий опозиційний політик, який раніше очолював місцеве самоврядування. Ми зрозуміли, що війна з Україною оголила всю сутність російської імперської системи та показала, що Удмуртія залишається колонією москви. Однією з наших головних цілей стало підтримати український народ у його боротьбі за свободу.
У чому ви бачите причини деградації ситуації в Удмуртії?
Причини — у колоніальній політиці кремля. Щороку 78% усіх податків, зібраних у республіці, вилучаються москвою, залишаючи нам лише крихти. Це позбавляє нас можливості розвивати економіку, інфраструктуру, фінансувати медицину, освіту, культуру. Села і міста вимирають, люди бідніють, а звідти й беруть «добровольців» на війну. Саме економічна безвихідь штовхає людей ставати найманцями у так званій «СВО».
Якою є головна діяльність руху зараз?
Ми займаємося антивоєнною агітацією, роз’яснюємо мешканцям Удмуртії, що війна — це злочин кремля, а удари по території республіки — прямий наслідок політики путіна. Ми пояснюємо, що незалежна Удмуртія ніколи б не воювала з Україною. Наші ресурси — t.me/freeudmurt, сторінки у соцмережах і програми на YouTube.
Як реагує кремль на вашу діяльність?
Кремль надзвичайно нервово реагує. російська влада внесла «Вільну Удмуртію» до списків «екстремістських» і «терористичних» організацій. Міністерство юстиції заборонило нашу діяльність через Верховний суд рф, а Росфінмоніторинг двічі включав нас у список «екстремістів і терористів» — під номерами 122 і 714. ФСБ окремо внесла рух до федерального переліку терористичних структур.
Проти мене відкрито кримінальну справу за «тероризм», я перебуваю в розшуку і внесений до списку «іноагентів». Людей, які навіть просто поширюють наші публікації, переслідують за кримінальними статтями.
Незважаючи на тиск, чи залишаються у вас прихильники всередині Удмуртії?
Так. Попри ризики, у республіці залишаються люди, які підтримують наш рух — громадські активісти, місцеві політики, журналісти. Частина наших прибічників — у вигнанні, зокрема з елітних кіл. Ми отримуємо постійний зворотний зв’язок, хоча масштаби роботи дуже обмежені.
З якими основними труднощами ви стикаєтесь?
Окрім репресій, є серйозні фінансові обмеження. Ми не маємо жодного зовнішнього фінансування — усе робиться на ентузіазмі. Це не дозволяє нам працювати системно, розширювати інформаційну присутність чи створювати організаційну мережу. А без підтримки ззовні важко будувати справжній рух спротиву. Ми бачимо, що успішні визвольні рухи завжди формувалися за підтримки союзників — з навчанням, підготовкою, матеріальним забезпеченням.
Удмуртія — один із ключових регіонів російського ВПК. Яке значення має це для вашої боротьби?
Це надзвичайно важливо. На території республіки розташовані головні підприємства російського оборонно-промислового комплексу — Іжевський електромеханічний завод «Купол» (виробництво ракет), Воткинський завод (балістичні ракети), концерн «Калашников» (стрілецька зброя та БПЛА Zala Aero), «Аксіон-холдинг». Після ударів українських БПЛА по цих об’єктах ситуація в регіоні змінилася — навіть лояльні до влади люди почали замислюватися, чому війна «прийшла додому». Постійні сигнали повітряної тривоги повертають людей у реальність і підривають довіру до режиму.
Як ви оцінюєте стан російської опозиції?
Опозиція залишається роздробленою і слабкою. Конфлікти між різними групами — природний процес, але головна біда в тому, що за чотири роки повномасштабної війни опозиція так і не стала реальним рухом спротиву. Вона не здатна організовано діяти проти путінського режиму.
Я переконаний, що без міжнародної підтримки російські демократичні сили не зможуть змінити ситуацію. У минулому Захід успішно допомагав продемократичним рухам у Східній Європі та СРСР — настав час діяти за цим же принципом, поєднуючи підтримку України з роботою з антиколоніальними рухами в самій росії.
І наостанок: що б ви хотіли сказати українцям?
Ми, удмурти, щиро співчуваємо Україні й поважаємо ваш народ за стійкість. Ми розуміємо, що ця війна — не просто за вашу незалежність, а й за майбутнє всіх народів, поневолених москвою.
Ми робитимемо все можливе, щоб донести цю правду до наших земляків і день за днем наближати час, коли Удмуртія стане вільною, суверенною і мирною республікою, яка більше ніколи не братиме участі у злочинних війнах імперії.