Особливо швидко звикає до теплої ванни челядь. Доки господар з неї відлучився.
Панове, ми твердо і здавна вгніздилися на радикально антирашистській позиції. Також вважаємо, що слід викорінювати чуже з усіх без винятку сфер – економіки, культури, побуту з пельмєнями включно. «Вєлікая» література, наскрізь просякнута ординським шовінізмом, зрештою привела зайд до нашого вишневого садка. Вкотре. Не на гостини. Викорчувати.
Але «все якось так» (Л. Костенко) – минуле туманіє рашистськими тінями, куди від нього? Згляньтеся і не картайте надто за совкові палімпсести.
Спала на думку трагічна у підсумку доля їхнього «останнього романтика у спідниці» Юлії Друніної, бо самогубці полишають світ не через «щастя через край».
Так ото, дуже відома радянська поетеса, на чию честь зазіхав чи не увесь цвіт Союзу письменників СРСР, було заплутàла у своїх лірико-громадянських рядках. Її поезія не мислилась поза війною («світлокосий солдат Зінка»!), «побєдой» і ба, навіть поза «героями Афгану». Два десятиліття заміжжя у «Кеплера, як у бога, за пазухою», і раптом – перебудова, усе – «Горбачову під хвіст».
Авжеж, не претендуючи на роль рецензента творчості чужої, зацикленої на бліндажах і солдатській крові сусідської поетикині, не можемо втямити юлиного поєднання оцього: «родом вона не з дитинства, а з війни», і навстріч – «до усього звикають люди, звикають до біди, до війни».
Уся «з війни» здатна до війни звикнути?! Мабуть, тільки вони, з отією зайвою хромосомою, й здатні. Бо, «звичка» до стану «можем повторіть» знищила людську подобу. Символізм якутської фекальної скульптури тому доказ. Як це – ліпити з гімна «Мислителя»? «Птіца-тройка» таки завезла за край… І до цього «польоту» доклала зусиль піснярка хворобливого окопного пафосу.
Оте людське, що наразі принишкло в кожному українцеві, німо голосить, благає зупинити вчинене маніяком божевілля, зачаїлося у єдиному прагненні до перемоги над звіром, звикне до Бучі, руїн драмтеатру у Маріуполі, вокзалу в Краматорську, кременчуцького «Амстора», бази відпочинку під Одесою, дитячих сліз і сліз за дітьми?!! Страшного упевнення, що кожне завивання сирени – сповіщення про чиюсь загибель?!!
Перепрошуємо, ковток води. Воїн ЗСУ, убий руського!
… Так, на чому було зупинилися? Бо збилися на чужу Юлю.
Мер Дніпра Борис Філатов звинуватив прем'єра Дениса Шмигаля у демонстративному блокуванні дозволу органам самоврядування витрачати наявні кошти на потреби армії.
Якщо комусь ліньки сходити за посиланням, резюмуємо: прем'єра теж застукав когнітив. Яке «Prozoro» для воєнних закупівель у воєнний час?
Публікувати перелік спорядження, засобів, номери частин та їх дислокацію? Розводити паперову тяганину, коли ЗСУ потребують той тепловізор, бронік, байрактар негайно?!
Джмелі покусали? Чи, може, все простіше: Філатов зазіхнув на найвеличнішого наполєона всіх часів і народів? І об'єднані єдиним ефіром ліплять з Філатова очільника ще однієї «ДНР»? Дніпровської народної. Ти диви, мовляв, який самостійник. У них він один – бо-не-втік.
Можливий варіант і жаб'ячого втручання. Давить, заздрісниця, «паркетного прем'єра за штатним розкладом». Подейкують, що й відпустку прибиральниці на Грушевського підписує не прем'єр, і погоджують її не з Єрмаком навіть. А щоб Філатов М777 («три сокири» ̶ влучно!) придбав за свої?! Ну-ну.
А ви про «до всього звикають люди»… Особливо швидко звикає до теплої ванни челядь. Доки господар з неї відлучився.