Вісь обертання Землі за останні роки змістилася через видобуток підземних вод, що перерозподіляє вагу на планеті.
Обертаючись навколо своєї осі, Земля коливається. Плескання розплавленого заліза в ядрі Землі, танення льоду, океанські течії та навіть урагани можуть спричинити блукання полюсів. Тепер вчені виявили, що значна частина полярного дрейфу є результатом діяльності людини: закачування ґрунтової води для пиття та поливу.
«На те, як планета коливається, впливає наша діяльність», — каже Сурендра Адхікарі, геофізик з Лабораторії реактивного руху НАСА та експерт з обертання Землі. — «У певному сенсі це приголомшливо».
Уявіть, що ви крутите баскетбольний м’яч на своєму пальці. Якщо ви зможете зберегти рівновагу м’яча, він рівномірно обертатиметься вздовж своєї осі. Але додайте трохи ваги до однієї частини м’яча або зніміть її з іншої, і м’яч швидко втратить рівновагу, коливатиметься та зміщуватиме свою вісь обертання. Вісь обертання Землі також коливається, її північний полюс щороку окреслює коло шириною приблизно 10 метрів. Центр цього коливання також дрейфує в довгостроковій перспективі; останнім часом він нахилявся в бік Ісландії приблизно на 9 сантиметрів на рік.
Кларк Р. Вілсон, геофізик з Техаського університету в Остіні, та його колеги вважали, що видалення десятків гігатонн підземних вод щороку може вплинути на дрейф. Вчені побудували модель блукання полюсів, враховуючи такі фактори, як наповнення водойм через нові дамби та танення льодовикових покривів, щоб побачити, наскільки добре вони пояснюють полярні рухи, що спостерігалися між 1993 і 2010 роками. Протягом цього часу супутникові вимірювання були досить точними щоб виявити зміщення полюсів навіть на кілька міліметрів.
Дамб і змін льоду було недостатньо, щоб відповідати руху полюсів. Але коли дослідники також врахували 2150 гігатонн підземних вод, які, за оцінками гідрологічних моделей, були закачані між 1993 і 2010 роками, прогнозований рух полюсів набагато більше узгоджувався зі спостереженнями. Вілсон та його колеги прийшли до висновку, що перерозподіл цієї ваги води до світового океану спричинив зміщення полюсів Землі майже на 80 сантиметрів за цей час. Насправді видалення ґрунтових вод відіграло більшу роль у той період, ніж виділення талої води з льоду в Гренландії чи Антарктиді, повідомили вчені у Geophysical Research Letters.
Ефект був посилений, оскільки велика частина води була видалена в північних середніх широтах, у гарячих точках виснаження підземних вод, таких як північно-західна Індія та захід США. Якби найбільша втрата води сталася ближче до екватора або полюсів, ефект був би меншим, вважає Вілсон.
Дослідження допомагає підтвердити, що виснаження ґрунтових вод додало приблизно 6 міліметрів до глобального підвищення рівня моря між 1993 і 2010 роками. «Я був дуже радий», що цей новий метод збігся з іншими оцінками, говорить геофізик із Сеульського національного університету Кі-Веон Со. Оскільки детальні астрономічні вимірювання розташування полярної осі сягають кінця ХІХ століття, полярний дрейф може дозволити простежити вплив людини на воду планети протягом останнього століття.