Минулого року час грав на нашу користь. Цього — на користь обох сторін. Наступного може бути гірше.
Я планую написати цикл текстів на доволі неприємні теми.
Ми вже давно не виграємо цю війну. Точніше ми її особливо ніколи не й вигравали. Виграш в дебюті нам запаморочив голову. І це грає з нами вельми паскудний жарт.
Нам потрібно мобілізуватись і подивитись в очі доволі холодній реальності. Нам потрібно перестати створювати месій. Ми їх цим розбещуємо.
Швидкі війни можна виграти на лідерстві. Довгі — ні. Інституцію може перемогти тільки інституція. Систему — тільки система. Але частина з нас продовжує боротися за роль батька перемоги, за впливи (але не за відповідальність), а окремі персонажі — за потоки.
Але не те щоб ми могли собі це дозволити.
P.S. багато з вас написали мені слова підтримки. Багато хто подякував за порушення тем, про які давно відомо, але порушувати які в воєнний час бояться. Багато хто переживає за мою безпеку.
Але ви маєте розуміти, що 7 місяців в МО я займався тим же, тільки без розголосу. Одне знесення шкідливого закону з другого читання 8 раз поспіль чого було варте.
В мене і так сильно додалось ворогів. Але і вдарити мене доволі складно. Бити по фонду сенсу нема — бо я вже давно з ним не повʼязаний. Я розлучений — тому нема сенсу погрожувати сімʼї (раніше бувало).
За 10 років волонтерства я не приріс квартирами та бізнесами. І я не прагну комусь подобатись. Думаю що частина з вас може від мене відписатись після якоїсь із публікацій. Це нормально. Я би теж хотів вірити в рожевих слоників. Але я подивився на них з середини.