Задля того, щоби віра в науку не була просто вірою, необхідно просто вміти адекватно мислити. Бажано, мислити критично!
Наше сьогодення заведено вважати секулярним і суто раціональним. Сучасне суспільство із насмішкою відкидає будь-які прояви релігійності, морально-етичні настанови та розмови про нематеріальне.
Людина постмодерну із захватом говорить, що вона позбавлена будь-яких оман під назвою "віра". Та цілком очевидно, що насправді ситуація є протилежною.
Віра нікуди не ділася, лише змінила свої шати. Сучасна людина безапеляційно і з фанатизмом вірить у науку, яка є для неї великою силою, що промовляє істину.
Ця віра має і своїх апостолів – популяризаторів науки, свої конфесії, собори, своє уявлення про єресь та, звісно, механізм анафеми. Але віра ця воістину постмодерністська – вона не має жодних великих ідей чи трансцендентних потуг.
Скажімо відверто: вона послуговується жорстким догматизмом. Догматизмом, який має лише одну настанову – відкидати минуле і за чисту монету приймати сучасність.
Та найгірше те, що віра у науку губить саму науку, адже вона з'явилась і розвивалась із сумніву. Він веде до ствердження чи спростування об'єкта сумніву, що відкривало нові шляхи пізнання.
Сліпа віра, тобто фанатизм, виключає найменшу можливість пізнання. І чи можливо взагалі вірити у перманентний сумнів? Сумніваємося...
Наука це завжди про зміни, а тому ми не можемо гарантувати, що сьогоднішні відкриття і дослідження не будуть спростовані вже завтра. Залиште науку науковцям, яка слугує для людства прекрасним інструментом дослідження світу, який, однак, перетворився на свою протилежність.
Віра, як і мораль мають базуватися на сталих, незмінних речах, які є ідеальними концепціями. Вони не є досяжними для нас, звичайних людських істот, адже це суто духовний вимір існування.
Ми можемо лише уявно прямувати до них – до добра, справедливості, любові тощо. Тому науковці не є і не мають бути моральними авторитетами, бо вони "адаптують" світ у зрозумілі для нас формули, схеми, слова тощо.
Вони описують процеси у світі, але не пояснюють його, пропонують версії, але не знають істини. Насамкінець, розставимо акценти: наука має служити людству, а не ставати його ідолом.