Аналіз динаміки рівня ізотопу кисень-18 показав, що продовжує знижуватись. У зв'язку із цим наступне зледеніння станеться за 11 тисяч років.
Вчені уми із різних країн на чолі із доктором наук Стівеном Баркером з Університету Кардіфф у Вельсі застосували для розв'язання проблеми 100 000 років новий метод. Результати своїх міркувань вони виклали на шпальтах галузевого видання Science.
Дослідники виходили з того, що прецесія та нахил земної осі грають різні ролі у відступі льодовиків. У такому разі зміщення фаз щодо один одного відіб'ються на графіках заледенінь і міжльодовикових, як уже було в історії планети раніше неодноразово.
Інформацію про температуру океану в доісторичні періоди науковці черпають із мушель дрібних тварин — форамініфер, яка накопичується і зберігається мільйони років завдяки важкому ізотопу кисень-18 (18O). Чим тепліше океан, тим більше ізотопу у мушлях.
«Ми простежили коливання кисню-18 за трьома незалежними вибірками даних за минулі 800 тисяч років. На побудовані графіки наклали схеми фаз нахилу земної осі та прецесії. Піки на графіках кисню показали переломні моменти у льодовикових періодах, коли льодовики впевнено відступали.
Це збігалося з піками фаз прецесій (мінімумами) та нахилу осі; причому, перший фактор — головний для початку відступу льодовика, а другий має більше значення для клімату міжльодовиків і запуску нового заледеніння. Також з'ясувалося, що закінчення льодовикового періоду настає за зменшенням ексцентриситету земної орбіти», — зауважив Стівен Баркер.
Таким чином дослідники показали, що настання та завершення льодовикових періодів у плейстоцені не випадкові, а залежать від трьох орбітальних факторів; внесок кожного фактора їм вдалося поділити. Нова модель дозволила розрахувати початок наступного заледеніння у найближчі 11 000 років.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, що внутрішнє ядро Землі зазнало змін. Змодельовані схеми переконують — серцевина планети сповільнилась або навіть змінила напрямок обертання приблизно 2010 року.