Вітаємо всіх причетних із початком Революції Гідності. 10 років тому українці дали справжній бій проросійському режиму.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
ЗМІ: «1 грудня 2013 року народний депутат Петро Порошенко подав заяву про вчинення злочину групою невідомих молодих осіб у кількості до півтори тисячі осіб на вулиці Банковій біля Адміністрації Президента».
А ось, що каже безпосередній учасник тих подій Дмитро Корчинський про мотиви та події того дня:
У неділю на вулицю вийшло більше людей, ніж в усій Країні є співробітників правопохоронних органів. Ця маса могла знести будь-які міліцейські кордони, будь-яку владу, будь-які звинувачення в нелегітимності, бо люди зібрані одночасно, в одному місці, в такій кількості — і є народ, джерело влади.
І куди їх повели керманичі опозиції? Слухати промови й співати пісні на безпечній (для влади) відстані до влади. Народ був обурений побиттям своїх дітей на Майдані і прагнув помсти.
Керманичі опозиції запропонували йому зберігати спокій. Якби їхній план вдався повністю, нас зневажали б телеглядачі усього світу. Вони сказали б: ви подібні на дужого чоловіка дитину якого принизили та побили, і який замість вдарити нападника, сів на Хрещатику й заявив — я буду мирно протестувати тут доки нападник не злякається і не втече, або не накопичить сили й поб'є ще й мене.
На щастя світ побачив зовсім іншу телекартинку: розгніваних і сміливих українців. Українців, які вступили у бій. Так відродилася нація повстанців.
І лише наші опозиційні нардепи, їхні нечисельні фанклуби та деякі журналісти обливають брудом тих, хто врятував честь нації. 1 грудня адміністрацію президента захищали спецпідрозділи МВС, керівники опозиції та введені ними в оману активісти.
Після того співпраця репресивних органів та декого з вождів опозиції продовжилася. На жаль, частина опозиційних нардепів і багато хто з журналістів виступили в ролі колективного стукача.
Те, що вони оббріхують революційну молодь, яка не побоялася, цілковито в європейських традиціях, штурмувати владу. Цією брехнею створюється сприятливе психологічне тло для розгортання репресій.
І частина опозиції і влада зацікавлені у знищенні революційного авангарду. Ті нардепи й журналісти, які розуміють хибу й нещирість своїх керманичів, бояться їм заперечити. Не бійтеся, «блаженні гнані за правду».
Голова ради Нацбанку, олігарх Порошенко стверджує, що Янукович сам найняв якихось осіб атакувати охоронців своєї резиденції; тобто, вирішив себе принизити в такий спосіб. Бо якщо у главнокомандувача під носом, майже в кабінеті протягом кількох годин б'ють його охоронців — це приниження для нього.
Янукович, як показали останні події, багатьох речей не розуміє, але такі речі напевно відчуває. На підтримку своєї дивної версії Порошенко колекціонує відеокадри подій та ділиться ними з прокуратурою. Допомагає прокуратурі ідентифікувати бунтівників, аби їх пошвидше виловили й надовше посадили.
Ось аргументи поршенківців:
1. Бунтівники нападали не на беркут, а на міліціонерів строкової служби ВВ, нещасних, молодих хлопчиків, на яких вдома чекає мама і які не били студентів на майдані.
Відповідаємо:
У даному випадку беркут виставив вевешників перед собою, тому щоб добратися до беркуту, бунтівникам необхідно було проломити стрій вевешників.
2. Нападати на АП було безглуздо, бо Януковича в той момент там не було.
Відповідаємо:
3. Бунтівники насправді були найнятими владою тітушками.
Бунтівниками були члени націоналістичних угруповань, але ще більше — неорганізованими розгніваними громадянами, які відчули, що саме тут вирішується доля революції. Їх були сотні, а ще тисячі їх активно підтримували.
Тоді що вам до них? Хай би собі тітушки побили міліцію, тоді міліція побила б тітушок. Навіщо ви ставали між ними? Бо ви знали, що то не тітушки, знаєте нині, але продовжуєте брехати.
Вірогідно, Порошенко та інші депутата прагнули зберегти для себе можливість переговорів і компромісів з режимом. Для цього вони хотіли заслужити вдячність режиму, а також показати, що вони контролюють протест.
4. Бунтівники прикривалися жінками й дітьми, або хотіли спровокувати побиття жінок та дітей.
Відповідаємо:
Бійка тривала кілька годин. Весь час вибухали світло-шумові та газові гранати, було дуже страшно. Там могли залишитися лише ті сторонні глядачі, які дуже хотіли потрапити під роздачу.
Коли бунтівникам пояснили, що вони найняті провокатори й тітушки.
5. Навіщо ви зіпсували нашу мирну акцію протесту?
Відповідаємо:
Розтрощення мікроавтобуса з прослушкою, напад на есбеушнтків, які там перебували, не є мирною акцією, але всі її підтримали. Акції на Майдані та Європейській площі напередодні неділі були заборонені судом, отже були протизаконні й таким чином конфронтаційні. Нікого це облудне рішення не зупинило, всі розуміли, що дотримуватися закону не треба.
Були захоплені Київська адміністрація та будинок профспілок. Те що спротив охорони був слабким не робить ці вчинки мирними. Блокада адмінбудівель — є кримінальним злочином і конфронтаційною акцією. Нікого це не зупиняє. Й правильно. Чому ж до подій на Банковій ви підходите з іншим стандартом?
6. Бульдозер був переданий Путіним через Медведчука.
Відповідаємо:
Підраховано, що в сучасних війнах безпосередньо на фронті задіяно 10% особового складу, решта ж — на забезпеченні, переформуванні, тощо. Без тилу, постачання й інших різновидів підтримки не можливо бути тим, хто на фронті.
Проте на жодну хвилину тил не мусить забувати, що він існує для фронтовиків, що не він має визначати, а вони. В сучасному протесті вся маса людей потрібна для того, щоб уможливити діяльність бойового авангарду.
Коли порошенкам вдається протиставити масу авангарду, попереду починає майоріти поразка протесту. Порошенки поливають брудом бунтівників з Банкової, проте порошенків забудуть, а за бунтівників наш народ складатиме пісні.
Так було завжди. Як багато ненависті у порошенків минулого викликало запорізьке козацтво, але саме козацтво оспіване, не порошенки. Ми вже підзабули, як легальні українські партії таврували ОУН тридцятих років. Інакше як провокаторами й ворожими агентами не називали.
Я згадую, як ненавиділи демократи українських добровольців у придністровській та кавказьких війнах. Але за тих добровольців вже написані пісні й жодної за тих демократів. Але ж саме пісні лишаються в віках. Все інше — тлін.