Чисто математично крапка не має власних вимірюваних розмірів. Ані довжини, ані ширини, тільки координати...
Так вже обʼєктивно сталося, що всі оті геометричні лінії, що ви їх собі бачите на мапах, особливо від проєкту «Deep State», — то насправді не лінії у нас за реальних обставин. Оскільки, чесно кажучи, ну немає ніякої нашої «лінії Маннергейма» чи «лінії Мажино», чи якоїсь іншої подібної лінії української оборони.
Однак є лише певна кількість крапок, пунктирів, на різній відстані одне від одного, лише з координатами, котрі іноді змінюються. А коли окрема крапка зникає з реального життя, — то тільки координати й залишаються; іноді — навічно невідомими.
І тільки якимсь нечуваним дивом ця пунктирна ламана й крива, — утримує та утримує від знищення всю іншу площу всередині цього непевного периметра. А за великим рахунком для кожної окремої крапки на периметрі немає вирішального значення:
Власне, підрахунок той може мати значення для цілей історичних, юридичних, або ж економічних чи політичних. Самій би крапці, тому маленькому пунктиру — «до дємбєля рахувати мало б сенс», але оскільки цей «дємбєль» неможливий, то й рахувати нічого.
Допоможе Господь та інші крапки, що поруч, — то й ще проіснує крапка. І площу збереже, і координати буде змінювати власними ногами, тримаючи тоненький та переривчастий периметр.
А скільки там тих днів нарахували вже позаду — та хто зна... То взагалі не причина для міряння довжиною гідності чи глибиною уявного коефіцієнта корисної дії, оскільки, чесно кажучи, при всій повазі до математики, — автор цього тексту сам ті дні не рахував.
І майже ніхто з тих, хто поруч, тільки через ЗМІ та Інтернет і дізналися, що вже 1000 разів маленька планета Земля обернулася в космічному просторі навколо власної вісі з дня тотального вторгнення росії за наш периметр. І 3926 разів — від дня початку зовнішньої воєнної агресії (або ж, початку збройного конфлікту, що має міждержавний характер).
Так, дотягнути б до наступних координат і маємо — позаду ціла вічність, до початку тих днів, а попереду — вічність. І в середині війни — теж постійна й тягуча вічність, а про кількість обертів завтра вже й забудемо, будемо й далі топтати та місити ті кляті координати.
Нові крапки без власних розмірів у супроводі пунктирів старих та пом'ятих чимчикують потихеньку на свій периметр, щоби його тримати, не рахуючи днів; хоч і пошматований дедалі все більше, але ще стійкий, +/-. Хоча б уявно, на мапах.
Закінчаться крапки без розміру, — закінчиться швидко і сам периметр, і площа всередині нього підрахунок днів (і майбутніх, і минулих). Тому, полеглим — Честь і Шана, ще живим — вдачі й витримки якихось богоподібних, а Україні-Неньці — слава!