Ситуація з російською агресією проти України неабияк стимулює і внутрішньополітичний конфлікт у Федеративній Республіці Німеччина.
Ось ця дилема, «важка зброя Україні негайно або лише санкції та не більше» досить рельєфно лягла на властиву для німецької політики розбіжність між двома найбільшими партіями – ХДС/ХСС і СДП. Якщо простіше, то обидві партії опираються двома ногами на німецьку промисловість.
Проте із ХДС/ХСС пов'язані більш євроатлантичні та орієнтовані на посилення сектору безпеки й оборони рішення. Тоді як СДП – більше про "санкції", "денуклеаризацію", мир і певні нотки пацифізму тощо.
Кандидат у федеральні канцлери 2021 року, один із лідерів ХДС/ХСС Фрідрих Мерц розкритикував Олафа Шольца за рішення щодо викреслення важких озброєнь із допомоги Україні. Партія Анґели Меркель (маємо на увазі тільки ХДС – прим. ред.) готує проєкт рішення про надання зброї, який може означати початок підготовки вотуму недовіри Шольцу.
Важливо й інше: не виключено, що діячі ХДС, якби були в уряді, а не в опозиції, – приймали б такі ж рішення як і СДПН зараз. Тобто, надто сильно вже детерміноване економічними колами питання ставлення політикуму до дилеми відносин із росією та Україною.
Банальність, але факт: московія для Німеччини – це вигідне джерело дешевих ресурсів. У зв'язку з цим міжнародна безпека не для всіх німецьких політиків виглядає таким вагомим аргументом.
Утім, у підсумку саме соціал-демократи принесли на своїх плечах у нову німецьку політику після падіння Берлінської стіни своєрідне продовження так званої "Ostpolitik" – політики добросусідства і навіть певного зближення спершу з СССР, а згодом і з російською федерацією.
Якщо Шольца "знімуть" з посади через Україну, успіх ХДС і повернення їх "на білому коні" у владну коаліцію аж дуже вже вірогідне. І це буде раптова перемога ХДС у стилі "я ж казав", яку навряд чи можна було б очікувати без війни.