Прийдешні свята деякі вітчизняні можновладці зустрічатимуть із бентегою, оскільки Дядько Сем запровадив власні вибіркові санкції.
А що, Тупицький і Портнов – тепер найбільші корупціонери в країні? Може, найстрашніші все-таки не вони, а – найбагатші та найбільш озброєні телеканалами?
Портнов – це ніщо, це років 8 як вже шахрай у відставці. При нинішніх шукав собі місце, але не вийшло. Розвалив усе, за що брався, і з липня цього року вимушений робити вправу "засунути язик у відоме місце" – його блоґ, раніше наповнений пихою і погрозами усім і вся, тепер мовчить.
Включили його у санкційний список винятково як пугало. А Тупицький з дружиною – це історія, коли Банкова та американське посольство разом вирішили остаточно ліквідувати незалежність судової влади й встановити тут монархію, котрій ніякий суд не на перешкоді.
Це все тупо й огидно настільки, що я підтримую не просто опозицію, а навіть, прости Господи, і Петра Олексійовича (порохоботи, привіт!), котрі чинять спротив такому свавіллю щодо Конституційного суду. Та в самих Штатах, безвідносно до гріхів Тупицького (в котрих у мене немає сумніву), подібні дії розцінили як замах на диктатуру, проти конституційного ладу, та ще й насильницьким шляхом (УДО не пускає суддю на робоче місце).
Але для папуасів піде, думають американці. У підсумку, цими "санкціями до свята" ще більше посилиться в народі переконання, що США займаються чим завгодно, тільки не допомагають українцям боротися з корупцією.