Про громадських псевдоактивістів
Професійні громадські активісти, які впродовж 6 років заробляли на тому, що блокували розслідування «справ Майдану», допомагали Сивочолому Гетьману захоплювати телеканали та проводили мітинги на захист вбивць і педофілів, нині знайшли нове застосування свій кипучій енергії – вони на всі заставки викривають заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. Рекламне агентство «Слідство.інфо», співробітники якого заробляють на виправдуванні педофілів і обслуговують найбрудніші корупційні схеми колишнього директора НАБУ Ситника, навіть зібрали в одну публікацію усі гріхи Татарова, два найстрашніших з яких я залюбки прокоментую.
«За часів Майдану, – пише рекламне агентство «Слідство.інфо», – чоловік обіймав посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС і мав звання підполковника міліції. Упродовж протестних дій у листопаді 2013-го – лютому 2014-го років він регулярно давав коментарі щодо «порушення громадського порядку» учасниками Євромайдану та розслідування пов’язаних з цими подіями кримінальних проваджень.
По-перше, – обурюються професійні громадські активісти, – Татаров у січні 2014 року заявляв, що викрадення Дмитра Булатова могло бути інсценуванням.
Хочу розчарувати рекламних агентів зі «Слідство.інфо» – викрадення активіста «Автомайдану» Булатова, який з 22 січня 2014 року впродовж тижня переховувався на дачі в свого товариша, а потім був знайдений народним депутатом Петром Порошенком і розповів, що його викрали спецпризначенці з Російської Федерації, дійсно, було інсценуванням. На початку 2019 року я з власної ініціативи був допитаний в Управлінні спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури прокурором Володимиром Приходьком і під час допиту розповів, що Булатов ще до подій на Майдані був завербований Головним управлінням «К» СБУ й діяв під орудою свого куратора. Зокрема, Булатов передавав в СБУ інформацію про номери державної реєстрації та місця паркування автомобілів активістів «Автомайдану», які в наступному підпалювали «добровільні помічники міліції».
Що стосується «викрадення» Булатова, то впродовж кількох годин після свого зникнення Булатов їздив по Києву та через банкомати знімав готівку з карткового рахунка, який був відкритий на його ім’я і призначався для збору пожертв для «Автомайдану». Під час допиту я передав прокурору Приходьку виписки з карткового рахунка Булатова, які доводять, що в ніч «викрадення» він зняв з рахунка «Автомайдану» кошти, еквівалентні 50 тис. доларів США. З цими грошима Булатов зник, а після того, як його чудом знайшов Петро Порошенко, Булатов на ці гроші разом зі своєю коханкою (до речі, співробітницею прес-служби партії «Батьківщина») поїхав відпочивати в Домініканську Республіку. В Україну Булатова викликав СМС-повідоменням той самий підприємець, на дачі якого Булатов переховувався під час імітації викрадення, повідомивши, що Дмитро Сергійович за пережиті ним страждання призначений міністром молоді та спорту.
Зазначу, що керівник Управління спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк заборонив підлеглим долучати мої покази та передані мною документи до матеріалів «справ Майдану» і переслав їх в прокуратуру Київської області, де документи викинули. І це не дивно, оскільки обидва – і Булатов, і Горбатюк – належать до оточення колишнього народного депутата Сергія Пашинського й обидва брали корм з рук Сергія Володимировича.
Другий злочин, вчинений Татаров, озвучив професійний громадський активіст Роман Маселко, який, як і Булатов, був членом «Автомайдану», разом з ще одним очільником «Автомайдану» Олексієм Гриценком (синком вічно непрохідного полковника) по підроблених документах увійшов у Раду громадського контролю при НАБУ й у наступному облизував та оспівував корупційні схеми Ситника, очоливши цю саму раду. Маселка обурило, що Татаров у січні 2014 року дав наступний коментар щодо побиття бійцями «Беркуту» активістів громадської організації «Автомайдан» у Кріпосному провулку: «Група осіб на авто переслідувала 4 автобуси «Беркуту», перекрили рух, за допомогою биток завдавали ударів по автобусах, розбили скло, намагалися завдати тілесних ушкоджень працівникам міліції. У них також були вилучені маски, що свідчить не про мирний характер, а про підготовку до вчинення протиправних дій. Працівниками міліції нападників було обеззброєно».
Безсумнівно, Татаров у своєму коментарі перекрутив факти й озвучив завідому брехню – насправді, все було навпаки: співробітники «Беркуту» напали в Кріпосному провулку на учасників акцій протесту, по-звірячому їх побили, доставили в Оболонське райуправління міліції, де слідчий Сергій Олійник затримав «автомайданівців», відправив їх у Ізолятор тимчасового тримання та вніс у суд клопотання про їх арешт. Зокрема, Олійник домігся арешту на два місяці члена «Автомайдану» Дениса Сергієнка, якого з тюрми витягувала Марія Матіос (власне, завдяки цій історії я й познайомився з видатною українською письменницею).
Але Маселко не розповідає, що ж було далі й скільки він заробив на відбілюванні слідчого Олійника. А далі було.
Після втечі Януковича Маселко разом з іншими професійними активістами підготував і передав до Генеральної прокуратури України список учасників акцій протесту, що стали жертвами міліцейського свавілля, зазначивши в цьому списку, зокрема, слідчого Олійника, який незаконно кидав за ґрати «автомайданівців». У Генеральній прокуратурі було розпочато досудове розслідування, Денис Сергієнко був визнаний потерпілим (до речі, адвокатом Сергієнка був майбутній член Національного агентства з питань запобігання корупції Руслан Радецький, запрошений «Автомайданом»), а Олійника стали розшукувати. Однак розшук результату не дав – слідчий Олійник зник.
7 лютого 2016 року Україну потрясла новина про те, що в Києві патрульний Сергій Олійник з табельного пістолета вбив ні в чому не винуватого неповнолітнього хлопця Михайла Медведєва. Професійні громадські активісти – передусім, керівники «Автомайдану» Маселко, Гриценко та Хаджинов – влаштували в Києві мітинг на захист вбивці, доводячи, що «моя нова поліція» має повне право безкарно розстрілювати, кого їй заманеться. Активісти навіть вигадали гасло: «Спочатку підкоряйся, а потім оскаржуй» – взявши кругленьку суму в якості ґранту на рекламу «оновленої поліції».
Але автор цих рядків, довідавшись прізвище поліцая, який застрелив хлопця, пригадав, що він вже десь чув про Олійника, і попрохав у народного депутата України VIII скликання Ігоря Луценка список злочинців, складених «Автомайданом». Ми з Ігорем моментально встановили, що слідчий Оболонського райуправління міліції Сергій Олійник і патрульний поліції Сергій Олійник – це одна й та ж особа.
Шкода, що Маселко та інші професійні громадські активісти не розповідають, як же ж вони відреагували на таке відкриття. Може, повернули в посольство США гроші й відмовились проводити мітинги на захист Олійника? – Боже збав! Натомість активісти на чолі з адвокатесою Закревською пішли до начальника Управління спеціальних розслідувань Горбатюка й оголосили, що вони відкликають заяву про незаконне затримання та арешт «автомайданівця» Сергієнка й вимагають, щоби Горбатюк ні в якому разі не повідомляв Олійнику про підозру у вчиненні злочину під час акцій протесту – бо це кине тінь на успішність поліцейської реформи.
Завдяки Маселку, Гриценку, Хаджинову та братам Найємам поліцейський Олійник, який переслідував активістів «Автомайдану», побитих «беркутівцями» в Кріпосному провулку, вийшов на волю. Зараз його судять за вбивство неповнолітнього – при цьому Олійник продовжує служити в поліції. Про підозру за незаконне затримання Дениса Сергієнка йому так і не було повідомлено. Бо, як виявилось, Закревська та інші найєми були членами кадрових комісій «моєї нової поліції», отримували гроші за участь в атестації поліцейських і якби в посольстві США узнали, що вони допустили слідчого Оболонського райуправління міліції, який переслідував «автомайданівців», до роботи в патрульній поліції, їм би більше не дали ґрантів. І тоді Маселку та Закревській довелося б йти працювати замість того, щоби займатись професійною громадською роботою та розповідати про злочини Татарова.