Володимир Олександрович породив чорноротого Люсьєна, який його і погубить. На Банковій недооцінили пригріту прокремлівську гадюку.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Переконанна, що нормально грунтовно розбирати факапи Зеленського й критикувати його недолуге державне управління. Але головний ворог — саме росія та її окупаційна війна. Ворог має наступні, давно відомі, цілі:
Так от цей мужчина, на прізвище Арєстовіч, який рветься у політику, так десь, як і мій собака вранці. Задля того, щоби помітити кущі — каже, що «хулі ми тут возвеличуємо Бандеру, чьо нє Сидіра Ковпака?».
Ким був Ковпак, я достеменно знаю, бо у нас була сімейна історія із цим затятим комуністом. Якщо коротко — він лишив враження ідейного кар'єриста, який ваажав людей розхідним матеріалом.
Так, от, — історія з життя. Недавно я зустріла під домом вояка, який підійшов, привітався і сказав, що ми тепер сусіди, його родина мешкає у квартирі над нами.
Мене це потішило, бо раніше там мешкала власниця — пані, яка любила постійно пилолосить і слухати Анну Асті. Вона хороша жінка, але роки заробітків у Москві наклали деякі відбитки.
Тепер увечері над нами гасає малий хлопчик і гавкучий джек-рассел. А о пів на десяту дитина в ліжку співає «Батько, наш Бандера» і «Червону калину», — це про прошивку і місце героїв у пантеоні.
Свого часу в університеті ми вивчали наших публіцистів, які напряму формували світогляд українців. Це їх потім російська агентура розстрілювала або підривала, труїла й обпльовувала брехнею.
Так от, є у Степана Бандери добра стаття 1950 року «Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс». І там є таке, про ці бацили арестовичів і розмивання кордонів:
«Ворог розуміє, що самим фізичним винищуванням йому не зламати української революції, українського націоналізму. Тому він докладає всіх зусиль, щоб заатакувати самі джерела й головні внутрішні підпори його міці, конечно намагається нищити саму ідею українського націоналізму. Проти націоналістичного руху, як в Україні, так і на чужині, большевики ведуть вперте намагання знищити його, розкласти. Але пряме атакування його з большевицьких позицій є безуспішне.
Тому ворог намагається досягти своєї мети з допомогою тих проти-націоналістичних чинників і явищ, які існують в українському політичному житті за кордоном. Він старається різними способами використовувати їх для себе, підсилювати і спрямовувати на потрібні йому рейки. Бити націоналістичний рух таки українськими руками — це головна напрямна большевицької диверсії».
Про Бандеру скажу так: він — дитя своєї епохи і своє чистилище за різні рішення пройшов сповна. Його сестри змарніли у совєцьких концтаборах, а брати були закатовані нацистами; тож точно не нам судити про його вчинки із нинішьої оптики.
Утім, коли я чую про намагання переписати історію і втюхати нам всяке гавно, то розумію, звідки вітер віє — оце та є талановиті російські наративи. У нас свої виклики, тож треба пройти їх максимально гідно, аби Бандера у раю не спитав: «І, що, телепні, все просрали?».