Ще не закінчилася війна, а раціональний планктон уже фантазує про поживу на виборах. Коли, де, як, – над цими ніхто не замислюється.
Черговий "політтехнолог" базікає з блакитного екрана про скоре волевиявлення громадян України. Він – із когорти тих нерозбірливих заробітчан на українських виборах, що, врешті, вічно працювали на маніпулювання демократією і так стали причетні до формування олігархії, клептоманної політики та сьогоднішньої війни.
Розумні, начитані, але немудрі, такий собі планктон раціоналізму, що уявляє себе "над рагулями", але у суті своїй є тим самим ментальним рагулем. Воно спромоглося дотягнутися до розуміння проблеми, що однією з наших бід є те, що насправді члени клептоманних політичних банд, як би вони не проколювалися, завжди виходять сухими з води, й у різних ролях вічно спливають під різними личинами.
О, великий прогрес шкільного умника в окулярах, улюбленця якоїсь підстаркуватої вчительки! Та воно не спромоглося поєднати це велике "прозріння" зі ставленням до політиків "їхньої аудиторії", але тулить сюди якусь релятивізаційну мутню.
Він чи воно (без різниці) розповідає з екранів, що, мовляв, поганий – електорат, який сьогодні захоплюється, а завтра розчаровується і зневажає предмет вчорашньої любові! А щó, політики не повинні відповідати перед своїм електоратом "невідворотністю покарання"?
Раціональна шизофренія – це неуникненна для улюбленців підстаркуватих вчительок від "політтехнології"? А всіляким напівосвідченим і безвідповідальним балаболкам, але артистично обдарованим балаболкам, також має все сходити з рук і "невідворотність покарання" не повинна їх стосуватися?
Повинна, і не менше за корумпованих чиновників. Утім середньостатистичний улюблений "вумний мальчік" підстаркуватої вчительки, що назвав себе "політологом" і намагається себе продати вже якомусь підстаркуватому грошовитому батечку, сидітиме у ментальному рагулізмі по вуха і плебейськи ковтатиме лайно від будь-якого потенційного платоспроможного і скасовуватиме для нього "невідворотність покарання".
Власне, він це робитиме тільки вже за те, що у коня, віслюка чи курки (яких той платоспроможний батечко захоче завести до парламенту, аби дорватися до чиновницьких посад, а відтак – до державного і кредитного бюджетів) "непогана соціологія". Оті інфантильні рагулі – вся ця шобла неперебірливо-шизофренійних "політтехнологів", – оце одна із наших буквально таки ракових пухлин суспільної корупції, що виросла на тілі країни за останні 30 років і не дає їй розвиватися, хоча навсібіч патякає на різні "модні та красиві" теми й роздає поради.