Дрони й ракети Кремля неодноразово порушували повітряний простір НАТО.
На початку вересня НАТО зазнало найбільшого порушення повітряного простору з моменту свого заснування понад 75 років тому, коли на територію Польщі залетіло 19 російських безпілотників. Такі інциденти випробовують волю Альянсу, і це — нова битва Європи за захист свого неба від рф.
Про це пише видання The Economist.
Генсек НАТО Марк Рютте назвав дії Альянсу у відповідь на дронові атаки «дуже успішними», адже були задіяні італійські танкери та німецькі Patriot. Однак польські й голландські винищувачі збили лише невелику частину безпілотників.
Уже 13 вересня Румунія повідомила про порушення свого повітряного простору російським дроном. У той самий день Дональд Трамп заявив, що війна в Україні «не є війною Трампа», що видання розцінило як ознаку байдужості до викликів для НАТО. Це викликає запитання: чи здатен Альянс ефективно захистити своє небо від Кремля?
Повітряний щит Альянсу складається з кількох елементів.
Перше завдання — виявлення загроз. НАТО має у спільному користуванні 14 літаків раннього попередження та управління (AWACS), що дислокуються у Німеччині. Вони здатні контролювати повітряний простір над Україною та Білоруссю, відстежуючи літаки, дрони й ракети. Їхню роботу підсилюють безпілотники RQ-4D Phoenix, які виконують тривалі місії з італійської Сігонелли.
Втім, деякі держави шукають додаткові засоби контролю. Польща замовила американські аеростати з радарами на суму близько $1 млрд, а американські війська тестують акустичні сенсори для виявлення наближення дронів — технологію, яку вже застосовує Україна.
Друга частина — винищувачі. Вони розгорнуті у Східній Європі: союзники НАТО по черзі відправляють свої літаки для охорони східного флангу. Італія, Іспанія й Угорщина контролюють Балтію, Італія додатково патрулює Румунію, тоді як Нідерланди й Норвегія стежать за небом над Польщею. Окрема місія покликана захищати польські логістичні вузли, через які проходить західна зброя для України. Бойові літаки здатні супроводжувати російські борти та збивати цілі. Так було 10 вересня, коли союзники перехопили ворожі снаряди. Уже наступного дня Франція вирішила посилити оборону Польщі, відправивши три винищувачі Rafale.
Третій елемент — наземні системи ППО. Країни Східної Європи мають власні радари та укріплення, посилені системами Patriot, здатними перехоплювати літаки, крилаті й балістичні ракети. Німеччина вже розмістила такі батареї в Польщі, а Нідерланди планують приєднатися. Крім того, США та союзники використовують у морі есмінці з потужними радарами й перехоплювачами, а також наземні радари в Польщі та Румунії.
Більшість цих систем інтегровані в мережу IAMD, якою керує американський генерал у Рамштайні. Координація забезпечується через два центри повітряних операцій: у Німеччині для півночі та в Іспанії для півдня Європи.
Малі безпілотники, які росія запускає по Україні, часто складно виявити радарами через інші повітряні перешкоди. Саме тому частина ворожих апаратів і ракет неодноразово проникала у повітряний простір країн НАТО. У вересні 2023 року уламки впали на території Румунії, у березні 2024-го ракети перетнули Польщу, а у вересні того ж року безпілотник приземлився в Латвії. На початку цього місяця польський повітряний простір двічі порушували дрони.
Особливо показовим став інцидент поблизу Бидгоща: за 400 км від українського кордону знайшли уламки російської крилатої ракети. Польським військовим знадобилися місяці, щоб їх відновити, — зброю випадково виявила жінка, яка їхала верхи на коні.
У НАТО наголошують, що здатні відстежувати більшість ворожих апаратів. Наприклад, під час інциденту в Латвії союзники заявили, що ракета перебувала під контролем радарів, а Польща пояснила, що 10 вересня навмисно ігнорувала частину дронів, вважаючи їх неозброєними приманками. Перехоплювали лише ті, які могли нести боєголовки.
Втім, навіть за наявності відстеження, знищення великої кількості таких апаратів за допомогою систем ППО, розрахованих на літаки чи балістичні ракети, є надто дорогим. Як зазначає Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS), дешеві пінопластові дрони Gerbera, що перетнули територію Польщі, узагалі були створені як приманки.
Союзники працюють над системами протидії малим безпілотникам — від лазерів і гармат до спеціальних ракет. Проте ці рішення ще не масштабовані. За оцінкою IISS, «майже в усіх європейських запасах існують серйозні прогалини на рівні ближньої та дуже ближньої оборони», що робить континент вразливим до війни нового типу, яку вже переживає Україна.
На тлі технічних викликів НАТО стикається й із проблемою політичної волі. Система повітряного щита значною мірою спирається на США, які за Дональда Трампа дедалі більше зміщують увагу з Європи на інші регіони. Це ставить під питання готовність Вашингтона розгортати свої системи ППО на континенті та забезпечувати перехоплювачами союзників. Попри те, що європейські ВПС мають сотні бойових літаків, управління операціями все ще значною мірою залежить від досвіду та участі США. 11 вересня Трамп узагалі знизив значення російських вторгнень, заявивши: «Це могла бути помилка».
Європейська готовність діяти рішуче залишається під питанням. Україна не раз скаржилася, що союзники применшують небезпеку російських атак, остерігаючись ескалації. Винятком стало рішення Польщі збити останній залп дронів і прямо заявити, що він був навмисно націлений на країну. Це стало відходом від минулої обережної практики.
Водночас більшість держав НАТО не готові діяти за «ізраїльським сценарієм», коли «Ізраїль» із підтримкою партнерів ще за межами свого повітряного простору перехоплював масові атаки безпілотників та завдавав превентивних ударів.
Чинні правила НАТО забороняють колективно збивати ракети чи дрони над територіями Білорусі або України без одноголосного рішення всіх 32 членів. Такий консенсус малоймовірний, адже Угорщина та Словаччина, ймовірно, заблокували б його. У разі масштабного конфлікту ці правила довелося б змінювати. Поки ж Європа залишається в пастці нерішучості.