Сумнозвісна "фінляндизація" України – дипломатична ілюзія. На неї не підуть ні опорні країни у протидії реваншизму Кремля, ні сама Москва.
Україна для Владіміра Путіна – це не лише стратегічна територія для "відновлення" імперії, це частина російського історичного міфу. У московитських підручниках історії досі пишуть, що «Росія походить саме з Києва».
Не з Новгорода чи Сарай Бату – столиці Золотої Орди, – і не з Гельсінкі. А саме з Києва, який у московському Кремлі вважають "історично своїм".
Тому "нейтралітет" України для РФ взагалі не варіант. Тож тут: або повна покора та інтеграція, або треба переписувати не лише майбутнє цієї Росії, а і її минуле.
Тому коли Еммануель Макрон заперечує, що "фінляндизація" обговорюється у дипломатичних колах, а авторитетна газета "The New York Times" підтверджує, що такий варіант таки обговорюється – це відбиває не скільки реалістичність сценарію, стільки сподівання окремих західних кіл, що "з Путіним можна домовитися". Мовляв, Фінляндія – приклад, як це було у минулому.
Однак російську агресію у Фінляндію у 1939-1940 роках зупинив не "пакт про нейтралітет", а героїчна Фінська армія та загроза участі у конфлікті Британського експедиційного корпусу. І лише у цьому, суто військовому контексті "фінляндизація" України має конкретну перспективу.